Вона здолала першу перешкоду, але поки що їй не вдалося вибратися на свободу. Таксі рухалося надто швидко, і навряд із нього можна було безпечно вискочити. Майя глибоко вдихнула, наче збираючись видихнути з себе ввесь свій страх. До виїзду з тунелю лишалося п’ятдесят футів. На виході рух автомобілів на якусь мить уповільниться, коли вони змінюватимуть рядність. Майя підрахувала, що в її розпорядженні буде не більше ніж дві секунди, щоб вискочити до того, як таксівка знову набере швидкість.
Водій зрозумів, що бокові двері розблоковано. Зиркнувши в дзеркало заднього огляду, він щось сказав у мікрофон. Щойно авто виїхало з тунелю, як Майя вхопилася за двері й вистрибнула. Цієї миті двері гойднулися вперед, а потім авто підскочило на вибоїні — Майя вдарилась об двері, але втрималася. Водій спрямував таксі крізь ряди — і машини заскреготіли гальмами та завихляли, намагаючись їх об’їхати. На якусь частку секунди озирнувшись назад, водій утратив пильність, і таксівка врізалася в бік блакитного приміського автобуса. Майю відірвало від дверей і кинуло на дорогу.
Вона заледве підвелась і роззирнулася. В’їзд до тунелю з боку Нью-Джерсі був схожий на глибокий штучний каньйон. Праворуч від неї виднілася висока бетонна стіна, а далі, на крутосхилі, — будинки. Ліворуч були кабінки для оплати проїзду крізь тунель. Чорний джип зупинився приблизно за двадцять футів від таксі, з нього вийшов чоловік у костюмі з краваткою та витріщився на Майю. Він не витяг пістолета: навколо було дуже багато свідків, а біля кабінок для сплати стояли три поліційні авта.
Майя побігла до з’їзду з головної дороги.
* * *За п’ять хвилин вона вже була у Віґокені — занехаяному передмісті з ґрунтовими проїздами між триповерховими дерев’яними будинками. Пересвідчившись, що ніхто не бачить, Майя перелізла через кам’яну стіну, що огороджувала подвір’я занедбаної католицької церкви, й витягла свій мобільник. Голліс відповів не відразу, а через п’ять чи шість гудків.
«Вихід нагору! Безневинні діти!» Упродовж останніх трьох місяців Майя розробила три плани порятунку. Команда «Вихід нагору!» означала, що всі, хто є в мансарді, мусять негайно вибратися на дах пожежними сходами, а «Безневинні діти!» — що місцем наступної зустрічі є Томпкінс-Сквер-парк у Нижньому Іст-сайді.
— Що трапилося? — запитав Голліс.
— Роби, що кажу! Мерщій вимітайтеся звідти!
— Ми не можемо, Майє.
— Ти що, здурів?..
— У нас гості, Майє. Їдь додому якомога Швидше.
Майя знайшла таксі та щодуху помчала назад на Мангеттен. Пригнувшись на задньому сидінні, вона наказала водієві зменшити швидкість і їхати по Кетрін-стрит. Біля будівельного майданчика група підлітків грала в баскетбол, але поблизу їхнього будинку, здавалося, нікого не було. Вискочивши з таксі, Майя похапливо перетнула вулицю й відімкнула зелені двері.
Потрапивши на нижній марш сходів, вона відразу ж витягла зброю. Чути було, як гуркочуть по вулиці машини і як скриплять під її ногами дерев’яні східці. Підійшовши до дверей, Майя стукнула один раз і підняла револьвер.
Перелякана Віккі відчинила двері, і Майя прослизнула в кімнату. За кілька футів від себе вона побачила Голліса з обрізом у руках.
— Що трапилося? — спитав він.
— Це була пастка, — відповіла Майя. — Табула дізналися, що ми в Нью-Йорку. Чому ви й досі тут?
— Я ж сказав тобі, що в нас гості.
Із цими словами Голліс кивнув ліворуч. Брезентові завіси чоловічої спальні були відсунуті, і Майя побачила, що на розкладачці сидить Оскар Ернандес, священик, котрий орендував мансарду, а поруч із ним — якийсь молодий латиноамериканець у червоному спортивному светрі.
— Майє! Слава Богу, ти жива! — Ернандес підвівся й радісно посміхнувся. Він був водієм міського маршрутного автобуса, проте, коли займався церковними справами, завжди вдягав свою колорадку. — Ласкаво просимо! А ми вже почали переживати за тебе.
З жіночої спальні почувся голос немолодої жінки. Майя поквапилась туди й відхилила завіску. На розкладачці сиділа, розмовляючи з Ґабріелом, Софія Бріґґз, Керманич, яка жила в покинутій ракетній шахті біля Нової Гармонії. Це вона навчила Ґабріела користуватися здатністю виходити в інші царства.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Темна ріка» автора Джон Твелф Гоукс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 6“ на сторінці 2. Приємного читання.