Розділ 2

Ґабріел рвучко підвівся та зробив до неї крок.

— Скажи мені, про що він тобі розповів!

Майя наблизилася до дверей, які вели на сходи. Ґабріелові здалося, що вона ладна втекти, аби тільки не відповідати на його запитання.

— Мартін отримав листа від твого батька, — нарешті сказала вона. — Він цікавився, як живуть люди в Новій Гармонії.

На якусь мить Ґабріелові здалося, що горище, споруда й усе місто раптом кудись зникли, наче випарувалися; що він, маленький хлопчик, стоїть у снігу й дивиться, як над задимленими руїнами їхнього будинку кружляє сова. Його ж батько пропав, щез назавжди.

Закліпавши очима, він повернувся до дійсності: Голліс був розлючений, Віккі мала ображений вигляд, а Майя, здавалося, виклично пишалася тим, що приховала новину від нього.

— Отже, мій батько — живий?

— Так.

— А що з ним трапилося? Де він зараз?

— Не знаю, — сказала Майя. — Мартін виявив обачливість і не переслав цієї інформації через Інтернет.

— Але чому ж ти мені не сказала, що...

Майя перервала його та швидко відповіла:

— Бо знала, що ти захочеш з’їздити до Нової Гармонії, а це небезпечно. Я планувала з’їздити до Аризони сама, коли ми виберемося з Нью-Йорка та знайдемо конспіративне житло.

— А я гадав, ми всі робимо одну справу, — озвався Голліс. — Ми нічого одне від одного не приховуємо. І ми — одна команда.

Віккі зробила крок уперед, намагаючись, як зазвичай, виступити в ролі миротворця.

— Сподіваюся, Майя розуміє, що помилилася.

— Ти думаєш, вона почне перепрошувати? — поцікавився Голліс. — Ми ж не Арлекіни. А для неї це означає, що ми їй не рівня, що ми — з іншого рівня. Вона ставилася до нас як до недоумкуватих дітлахів.

— Це не було помилкою! — вигукнула Майя. — Усі члени Нової Гармонії загинули. Якби там був Ґабріел, він би теж загинув.

— Гадаю, я мав право сам вирішувати, що мені робити, а що — ні, — сказав Ґабріел. — Мартіна вбито, і тепер ми не матимемо ніякої інформації.

— Однак ти живий, Ґабріеле. Так чи інакше, але мені вдалося вберегти тебе. Це — моє завдання як Арлекіна. Мій єдиний обов’язок.