РОЗДІЛ 47

Амара, дивлячись на варвара, трохи злякалася, але Гай, нахиливши голову вбік, робив зусилля, щоб стримати сміх. Потім він зробив крок назад і вклонився Дрозі, під раптовий шум у легіоні та серед натовпу.

— Я зроблю це. Назвіть мені нагороду, і якщо це в межах моєї влади, я дам її.

— Я теж винен багатьом людям, — зітхнув Дрога. — Ми розрахувалися?

— Я думаю, так. Так.

— Добре. — Дрога повернувся і пронизливо свиснув, і з-за пагорба виїхала похмура молода дівчина-маратка на величезному чорному гарпі. Дрога підійшов до гарпа, піднявся на спину великого звіра, і кивнув Гаю перед тим, як поїхати.

— Колоритний, — прокоментував Гай.

— Вибачте, сір. Я не знала, що він буде…

— О, ні, Курсор. Все дуже добре. Хто наступний?

Вони нагородили ряд легіонерів та стедгольдерів, які сміливо виступали під час інциденту, включаючи заїку Плувюса Пентіуса, який врятував купу дітей від пораненого хедбана, забивши птаха до смерті бухгалтерською книгою.

— Ісана Бернардгольд, — нарешті оголосила Амара. — Будь ласка, підійдіть.

Ісана вийшла вперед в сукні темно-сірого кольору, її темне волосся було закручене в сувору косу, з піднятим підборіддям. Вона пішла вперед і зупинилася перед Гаєм, дивлячись йому в очі тривалий час, перш ніж він зробити йому глибокий і витончений реверанс. Амара побачила в її позі щось холодне, непоступливе, і здивувалася зі стриманості жінки.

Гай довго мовчав, вивчаючи Ісану. Нарешті він сказав, дуже тихо:

— Я знаю, що ваша сміливість і хоробрість врятували багато людей.

— По справжньому я хвилювалася тільки за одну людину, сір.

Гай повільно зітхнув і кивнув.

— Хлопець. Ваш…

— Племінник, сір.

— Племінник. Ну звичайно. — Гай поглянув у бік Амари. — І ще мені сказали, що ви володієте рабом, який проявив себе краще і достойніше, ніж очікувалося від нього.

Ісана знову схилила голову.

— Я купую цього раба.