РОЗДІЛ 47

— З усією відповідальністю, привілеями і так далі. Встаньте, достойний граф.

Бернард встав, дивлячись на Гая.

— Але графом тут Грем.

— Грем тепер лорд, ваша світлість. — Гай понизив голос і кинув на нього погляд. — Він отримав завдання в Амарант Вале, а поки відновлюється від травм. Мені потрібен той, хто знає місцевих людей, і кому я можу довірити взяти його обов'язки на себе. Також хтось, кого поважатимуть марати. Це ти.

Обличчя Бернарда потихеньку розпливалося посмішкою.

— Дякую, сір. Я буду… Спробую не розчарувати вас.

— Ви не розчаруєте, — сказав Гай. — Потрібно для початку підтримувати тісний контакт. — Перший лорд глянув у бік Амари і сказав: — Мені доведеться призначити спеціального кур'єра, щоб він був між нами. Я подивлюся, чи зможу я знайти когось, хто захоче літати сюди.

Бернард почервонів, і Амара відчула, що її власне обличчя теж починає горіти.

— Дякую, сір, — також тихо відповів Бернард.

Гай підморгнув йому. Він зробив знак рукою, і граф Бернард відійшов на ліву сторону, щоб стати поряд з лицарем Фредеріком.

Амара посміхнулася і оголосила:

— Дрога, вождь клану Гарпа. Підійдіть сюди.

Натовп розійшовся перед гігантом-чоловіком, і Дрога підійшов до Гая, одітий у пишний і багатий одяг, який підібрали йому стедгольдери та легіонери. Він поставив кулаки на стегна і подивився на Гая згори вниз, а потім заявив:

— Ти недостатньо старий, щоб бути вождем.

Гай засміявся, звук був багатий на тони.

— Для свого віку я виглядаю замолодим.

Дрога поважно кивнув.

— Ага… Можливо… Так.

— Я тут, щоб подякувати вам, вождь Дрога, за те, що ви зробили для мого королівства.

— Я зробив це не для вашого королівства, — відповів Дрога. — Я зробив це для молодого воїна. І зробив би це знову. — Дрога підняв палець і злегка натиснув на груди Гая. — Ти будеш добрий до нього. Або ти і я будемо мати розмову.