РОЗДІЛ 47

— Так. З моєю зброєю, сір. Вибачте…

— На коліно, молода людино.

Фредерік сковтнув і зробив, що йому звеліли. Гай витягнув свій меч, який зблиснув на сонці.

— За відвагу, вірність і винахідливість перед ворогами королівства, проявлені Фредеріком Бернардгольдом, він оголошується лицарем королівства з усією відповідальністю та привілеями. Від цього дня він громадянин королівства, і ніхто не відбере у нього його відданості. Встаньте, сер Фредерік.

Фредерік встав, приголомшений.

— Але. . але все, що я вмію, це пасти гарпів, сір. Я не знаю про війну, і все таке… Вибачте, сір.

— Сер Фредерік, — проінформував Гай, — Я бажаю, щоб усі мої лицарі володіли настільки корисною майстерністю. — Він посміхнувся і сказав: — Ми ще обговимо ваші обов'язки тут.

Фредерік незграбно вклонився:

— Так, сір. Дякую вам сір. Тобто…

Гай махнув рукою, і Фредерік відійшов на кілька кроків убік.

Амара оголосила:

— Нехай вийде Бернард з Бернардгольда.

Бернард, одягнений у свій найкращий одяг у коричневих та зелених лісових тонах, вийшов вперед з натовпу і став на одне коліно перед Гаєм, поклонившись і схиливши голову.

Гай взяв руку Бернарда і підняв його. — Я знаю, що ти взяв на себе керівництво, коли Грем був поранений.

— Я тільки допоміг, сір, — сказав Бернард. — Я зробив те, що мав би зробити кожен.

— Ви зробили те, що має робити кожен, — сказав Гай. — А це різниця. Велика різниця. Стедгольдер, ваша мужність перед лицем такої величезної небезпеки не залишилася без уваги.

Гай ще раз поклав меч на його плечі.

— Владою Корони я надаю вам, стедгольдер Бернард, титул графа Кальдерона.

Голова Бернарда здригнулася, і він закліпав очима.

Гай посміхнувся.