РОЗДІЛ 43

І зустрів сталь з прохолодним, прозорим звуком, як від дзвоника. Задощила хмара срібних іскрор, де меч Олдріка зустрів сталь гвардійського меча.

Кульгавий тепер стояв над Таві, тримаючи в обидвох руках меч з коротким лезом, з широко розставленими ногами, трохи зігнутими в колінах. Мечник тиснув своєю зброєю далі, але Фод виявився здатним утримати меч без особливого зусилля, і, після пари ударів серця, повів плечима. Лезо Олдріка ковзнуло вбік, і він спробував відстрибнути, але зробив це недостатньо швидко. Меч Фода наблизився до обличчя Олдріка, і торкнувся білого шраму, відкриваючи його заново, з кров'ю по щоці.

Олдрік застиг в оборонній позиції, розглядаючи кульгавого, його очі розширилися, а червоне обличчя зблідло.

— Ні, - сказав він. — Неможливо.

Кульгавий зробив крок вперед і став між Таві та двома іншими чоловіками на стіні. Його голос став спокійним, низьким і твердим.

— Сховайся за мною, Таві.

Таві, вражено подивився на Фода. Він схопив кинджал і відсахнувся від двох чоловіків.

— Ти не він, — нахмурився Олдрік. — Ти не можеш бути ним. Ти мертвий.

— Ти надто багато говориш, — відповів Фод.

Потім він подався вперед, спритно перестрибнувши нерухоме тіло Амари, його меч зіткнувся з мечем Олдріка, висікши сніп червоних іскор. Мечник, відвівши вбік меча, націленого на його живіт, замахнувся, щоб знести рабу голову. Кульгавий присів, і удар прийшовся по виступу кам'яного зубця. Шматок каменю розміром з голову відвалився від стіни і полетів униз, де тривала битва за фортецю.

Кульгавий підвівся, його меч затанцював, і мечнику довелося відступати, довге волосся Фода літало навколо його голови, а зосереджене обличчя застигло з виразом прохолодної рішучості. Коли його меч бив по мечеві Олдріка, проливався червоний дощ іскор, а коли ловив удар меча, іскри були сріблясто-білі, і вмить згасали.

Таві побачив, що Олдрік починає нервувати, його рухи стали рваними, зашвидкими, менш плавними. Він відступав крок за кроком, а Фод був невтомним. Отримавши перевагу, раб завдав удару, але Олдрік вивернувся, і меч Фода висік ще один сніп іскор, надщербивши камінь біля стопи Олдріка. Але тому не вдалося скористатися його промахом — раб швидко відновив позицію і знову почав відтискати Олдріка до стіни.

Таві ніколи ще не бачив такого витонченого і настільки страшного танцю, як у цих обидвох чоловіків, що зіткнулися у поєдинку. Хоча Олдрік був вищим, Фод здавався гнучкішим, його рухи були більш тягучі, знову і знову блокуючи удари, які могли би вбити його, якби пропустити їх трохи далі. Він підстрибнув над одним ударом, пірнув під інший, і спробував дістати живіт Олдріка. Мечник відбив лезо в сторону, повернувшись на ногах, і вони помінялися позиціями, так що тепер він стояв спиною до Таві.

Олдрік завдав пару важких ударів, Фод ухилився в сторону від одного і відбив інший. У відповідь мечник отримав серію випадів і ударів, які були занадто швидкі для того, щоб Таві прослідкував їх усі, і Олдрік знову відступив до стіни, відбиваючись.

Лезо Фода знову опустилося біля ноги Олдріка, рубаючи камінь. Олдрік ударив раба в обличчя важким чоботом, від якого Фод смикнувся вбік, але повернув меч на позицію косим змахом знизу вверх, але цей удар, зовсім несильний, Олдрік проігнорував.

Меч Олдріка кинувся до зап'ястя Фода, зробивши швидкий розріз, з якого бризнула кров, і вибив меч з руки раба. Фод скрикнув і впав на коліна, притиснувши поранену руку до грудей.

Олдрік стояв над кульгавим, задиханий, з білими колами навколо очей, і повільно підніс меч.

— Дуель, — сказав він. — нарешті закінчилася. Ти програв.

Кульгавий сказав:

— Подивися, на чому ти стоїш.