Розділ «13.3. Методи перестрахування»

Перестраховик за умовами цього виду договору зобов'язується взяти всі ці ризики в перестрахування, не маючи можливості контролювати ні тарифікацію, ні виплати з ліквідації збитків.

Цей вид договору укладається на невизначений строк з правом його розірвання. Договір дуже вигідний для цедента, оскільки всі заздалегідь визначені ризики автоматично покриваються перестраховиком.

Облігаторне перестрахування дешевше від факультативного. Воно передбачає встановлення між цедентом та цесіонарієм стосунків повної взаємної довіри. Передача ризиків відбувається в межах юридичного документа - договору, який має низку положень, практично ідентичних для всіх країн світу.

Якщо договір страхування укладено з умовою перестрахування, про це робиться застереження в перестраховому договорі.

Як правило, договір перестрахування набирає сили 31 січня. Іншу дату може бути встановлено в разі створення страхового товариства або відкриття нової галузі протягом року.

Факультативно-облігаторні договори перестрахування - це договори "відкритого покриття".

За цією формою цедент вільний у виборі ризику (чи груп ризику), які він хоче передати перестраховику, а також у визначенні їхнього розміру.

Перестраховик зобов'язується прийняти цедовані ризики на попередньо застережених цедентом умовах.

Перестрахові платежі за цим договором визначаються на індивідуальній основі за згодою сторін або пропорційно страховим платежам, отриманим при підписанні первинного договору страхування.

Небезпека для цесіонарія за облігаторним та факультатив-но-облігаторним договорами полягає у тому, що цедент може зробити селекцію ризиків у страховому портфелі і найнебез-печніші з них передати перестраховику. Тому ці договори мають ґрунтуватися на абсолютній довірі сторін.

У факультативно-облігаторному договорі можуть досить чітко встановлюватись частка утримання ризику цедента, розраховуватись параметри страхового покриття, що потребує участі пере страх о вика.

Перевага факультативно-облігаторного методу перестрахування для цедента полягає в тому, що він (метод) дає можливість підняти рівень платоспроможності цедента при взятті ним до страхування особливо великих та надзвичайно небезпечних ризиків завдяки зменшенню частки власного утримай ня та зростанню частки, що передається в перестрахування.

Факультативно-облігаторне перестрахування може проводитись у формі відкритого коверу (англ. cover - покриття, захист), коли цедент має можливість передавати ризики у перестрахування не тільки без будь-яких обмежень, але і без визначення розмірів власного утримання. Договори відкритого коверу укладаються, як правило, при страхуванні від пожежі та морському страхуванні. В окремих випадках відкриті ковери використовують брокери {брокерський сліп), які пропонують ковер найбільшим світовим лідерам. Якщо останні дають згоду на утримання ризику, то інші перестраховики, враховуючи рішення лідера, беруть на своє утримання ризики в тих розмірах, які їм пропонує брокер. Такий спосіб управління ризиком прискорює процес перерозподілу ризику і не вимагає затрат на розрахунки нелідерів, оскільки вони діють за прикладом лідера.