Новий етап у розвитку правової системи розпочався після перемоги в громадянській війні (1925-1949) комуністичної партії і проголошенні Китайської Народної Республіки в 1949 р. Характерною рисою цього етапу стало повне відмовлення від раніш існуючої правової системи. ЦК КПК в лютому 1949 р. прийняв рішення про скасування "Повної книги шести законів", що включає Конституцію і всі кодекси. Наступною характерною рисою правової системи Китаю стало посилення законодавчої діяльності держави на основі рецепції соціалістичного права, що існувало в СРСР. У 1950-1951 рр. було видано низку великих законів: про шлюб, профспілки, аграрну реформу, судову організацію та ін. У 1954 р. було прийнято Конституцію, побудовану за зразком Конституції СРСР 1936 р.; у 1979 - Кримінальний і Кримінально-процесуальний кодекси; у 1986 - "Загальні положення цивільного права"; у 1994 в Законі про працю кодифіковано трудове законодавство; у 1996 - вийшла нова редакція Кримінально-процесуального кодексу, а в 1997 р. - Кримінального кодексу.
У результаті реформ у Китаї склалася система законодавства, що поєднувала в собі як принципи соціалістичного права, так і деякі засади роман о-германської правової родини, насамперед у сфері економіки. Основними джерелами права в КНР законодавчі акти: Конституція, закони, постанови Постійного комітету Всекитайських зборів народних представників (ВЗНП), постанови й розпорядження Державної ради, підзаконні акти інших органів державної влади і управління.
Разом із тим, наявність розвиненого законодавства не означає, що воно використовується в повсякденному житті громадян Китаю. Сформовані за століття погляди на право викликають ігнорування багатьох норм законодавства. Сторони конфлікту, як і раніше, часто звертаються не до судів, а до посередників, які для його вирішення застосовують традиційну техніку досягнення компромісу. Очевидно, необхідно ще не одне десятиліття, щоб змінити правосвідомість більшості громадян. У Китаї, як і раніше, продовжується боротьба ідей конфуціанства й легізму.
Особливе місце у правовій системі КНР посідають дві території - колишня англійська колонія Гонконг (Сянган) і Тайвань. Відповідно до китайсько-британських домовленостей спеціальному адміністративному району Сянган надано високий ступінь самоврядування, йому дано право мати власні виконавчу, законодавчу й судову системи, а також провадити самостійну імміграційну й податкову політику. Поза компетенцією місцевої влади перебувають лише питання зовнішньої політики й оборони. За прийнятим ВЗНП у 1990 р. Основним законом для Гонконгу до 2047 р. гарантується незмінність території, її соціально-економічної системи й "місцевого способу життя"; за нею зберігається статус вільного порту (порто-франко), окремої митної території, міжнародного фінансового центра з власною валютно-фінансовою системою. Китаєм була підтверджена дія близько 140 законів Великобританії, що раніше поширювалися на Гонконг. Острів Тайвань, що номінально належить КНР, насправді має незалежність і не визнає її суверенітету над своєю територією.
2. Система публічних органів КНР
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративне право зарубіжних країн» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 10. Адміністративне право Китайської Народної Республіки“ на сторінці 2. Приємного читання.