Розділ «5. Особливості судової системи та адміністративної юстиції Великобританії»

Відповідно до процедури призначення членів, адміністративні трибунали можна розділити також на дві групи. До першої належить трибунали, персональний склад яких призначається Лордом-канцлером. До другої - ті, в яких призначення здійснюються міністром тієї сфери, до якої належить трибунал. Адміністративний трибунал складається, як правило, з непарного числа членів та очолюється головою. Традиційно на посаду голови адміністративного трибуналу призначається людина, що має юридичну освіту. Членами трибуналу можуть бути не лише юристи, а й особи, що мають спеціальні знання в тій сфері діяльності, яка належить до компетенції трибуналу. Він являє собою певну колегію, що складається з голови та мінімум двох членів, які представляють інтереси різних суб'єктів права чи різних соціальних груп. Кількість членів трибуналу, їх кваліфікація та спеціальність, порядок формування і відбору кандидатів на посаду визначаються різними положеннями та регламентами. Ними ж затверджується процедура розгляду суперечок адміністративними трибуналами.

Єдиного процесу з розгляду суперечок адміністративними трибуналами не існує, проте принциповим є те, що скарги розглядаються адміністративними трибуналами в порядку позовного провадження. В той самий час цій процедурі властиві деякі особливості, які співвідносяться з судовими процедурами:

- дотримання принципів провадження (гласність, змагальність, безпосередність і т. д.);

- наявність певних стадій в процесі розгляду (підготовка справи до слухання, розгляд, ухвалення рішення, можливість його оскарження);

- встановлення процесуального статусу учасників розгляду адміністративної суперечки та строків провадження.

Протокол засідання трибуналу, як правило, не ведеться. Участь адвоката є необов'язковою. Не існує суворих процесуальних правил збору, дослідження та оцінки доказів. В окремих випадках справа може бути розглянута у разі відсутності сторін.

Адміністративні трибунали здійснюють розгляд суперечок між державними органами, посадовцями і громадянами. Вони розглядають адміністративні спори в якості першої інстанції та вважаються органами спеціальної юрисдикції по відношенню до судів загальної юрисдикції. На прийняте адміністративним трибуналом рішення може бути подана скарга в адміністративному порядку. Скарга може бути спрямована безпосередньо міністрові або в спеціально створений апеляційний трибунал. Апеляція на рішення трибуналу може бути подана до суду загальної юрисдикції, що характеризує його наглядову діяльність, яка полягає у здійсненні контролю за діяльністю адміністративних трибуналів та правомірністю їх рішень.

Адміністративні трибунали, порівняно з судами загальної юрисдикції, мають наступні переваги: 1) швидкість (оперативність) судового розгляду; 2) нижча вартість судових витрат: 3) спеціалізація на розгляді адміністративних суперечок, 4) гнучкість застосування правових норм у процесі розгляду справи; 5) відсутність суворої процесуальної форми розгляду справи; 6) вільний доступ для осіб, що бажають отримати правовий захист від дій та рішень адміністрації'.

У системі адміністративної юстиції Великобританії є багато невирішених організаційно-правових проблем. Існують проблеми визначення юридичної природи взаємозв'язків та стосунків між органом управління, що створив трибунал, та самим трибуналом. Разом із тим, британське адміністративне право впродовж останніх років зазнало помітних змін. Воно усе більше наближається до континентально-європейської концепції адміністративного права.