Міжнародна міграція капіталу та праці

Економічна теорія. Політекономія

• розширення ринків збуту своєї продукції (шляхом перенесення виробництва в інші країни);

"втеча капіталів" за кордон (може мати двояке значення: 1) як природна реакція бізнесу на надмірний податковий тиск, політичну нестабільність у даній країні тощо; 2) як спосіб укриття від оподаткування прибутків в офшорних зонах, оплата за фіктивний імпорт, платежі за фіктивними операціями з цінними паперами тощо).

"Втеча капіталів", на жаль, особливо характерна для теперішньої України попри те, що наша країна вже тривалий час переживає гострий "інвестиційний голод" щодо модернізації виробництва, розвитку інновацій. Так, прямі закордонні інвестиції з України у 2012 р. складали 4,1 млрд. дол., але майже всі вони (95%) вкладені на Кіпрі (офшор у Середземному морі). За деякими експертними оцінками, за два десятки років державної незалежності з України вивезено капіталу на суму 167 мрлд. дол. При цьому, за офіційними даними, на початок 2013 р. в Україну (починаючи з 1991 р.) надійшло лишень 54,5 млрд. дол. прямих іноземних інвестицій, але, що прикметно, найбільше (майже третина) із Кіпру — 17,3 млрд. дол. Виходить, що капітал, який утікає з нашої країни, частково повертається, але вже під виглядом іноземних інвестицій, кредитів та корупційних платежів (фінансування виборчих кампаній тощо). У попередні роки такі псевдоіноземні інвестиції мали на додачу ще й податкові преференції від корумпованої держави. Для порівняння: Китай, щороку отримує прямих іноземних інвестицій у розмірі майже 60 млрд. дол. Така різна "ціна" інвестиційного клімату в Україні і в комуністичному Китаї.

Звичайно, для кожної відкритої країни бажаними є іноземні капіталовкладення у її економіку. І найбільш продуктивними є саме прямі інвестиції, оскільки вони сприяють оновленню і розвитку виробництва. Для активного залучення прямих іноземних інвестицій уряди розробляють спеціальну економічну політику, яка включає фінансові і нефінансові стимули. З-поміж фінансових стимулів для іноземних інвесторів практикують, зокрема, такі засоби, як: прямі податкові пільги; відстрочки від сплати податків; звільнення від митних платежів імпорту обладнання, комплектуючих виробів, сировини; надання субсидій, пільгових кредитів тощо. Нефінансові методи заохочення ввезення капіталу можуть включати: забезпечення інформацією, транспортними та іншими комунікаціями тощо.

Однією із ефективних форм державного сприяння залученню іноземного капіталу у реальний сектор економіки є організація вільних (або спеціальних) економічних зон. Вільна економічна зона (ВЕЗ) — це визначений державою район або територія, де завдяки пільговому податковому, митному та законодавчому режимам для інвесторів створюються особливо сприятливі умови для підприємницької і зовнішньоекономічної діяльності.

Основні цілі створення вільних економічних зон:

• 1) прискорення соціально-економічного розвитку певного регіону (розвиток виробництва, насамперед експортного, зайнятості, рівня життя населення тощо);

• 2) використання світового досвіду (шляхом залучення іноземного капіталу та організації спільних підприємств, впровадження передових технологій, форм і методів організації та управління виробництвом тощо);

• 3) розширення зовнішньоекономічних зв'язків та включення регіону (а через нього і всієї країни) у систему світового господарства;

• 4) експериментальний ефект (апробація виробничих, економічних та організаційно-управлінських новацій).

В залежності від конкретних цілей можливі різні види ВЕЗ, зокрема такі:

• зони вільної торгівлі (без митного контролю та стягнення мит);

• зони експортного виробництва (райони зосередження підприємств, що працюють на експорт);

• науково-технічні зони ("технопарки", "технополіси" (від грецьк. polis — місто), "наукові парки" та інші утворення, орієнтовані на активне проведення науково-дослідних та експериментально-конструкторських робіт (НДЕКР), розробку та впровадження інноваційної продукції);

• відкриті райони та міста (зазвичай формуються навколо повітряних, морських і річкових портів, інших великих транспортних вузлів).

Сьогодні у світі діють сотні різних ВЕЗ. У США, наприклад, поширені зони вільної торгівлі. Особливо великим успіхом користуються ВЕЗ у Китаї: їх там сьогодні налічується шість. Прикметно, що китайці започаткували ВЕЗ ще наприкінці 1970-х рр. і, швидко протестувавши з їх допомогою свою модель економічного розвитку країни, ухвалили політику "відчинених дверей" та приступили до економічних реформ.

Україна у 1990-ті рр. пережила ейфорію щодо перспектив створення ВЕЗ, зокрема курортних зон у Карпатському регіоні та в Криму. Проте в корумпованій державі цим планам не судилося здійснитися. А ті окремі економічні зони, які все ж таки були створені з благою метою допомоги депресивним регіонам, насправді використовувалися задля наживи ділків від бізнесу та політики, а тому, коли афера розкрилася, їх ліквідували.

Утім, оцінюючи загалом позитивну роль вивозу капіталу, потрібно враховувати і те, що саме цей фактор в сучасних умовах породив могутні транснаціональні компанії.

Відкриваючи на території інших країн з менш конкурентною економікою нові підприємства або поглинаючи вже діючі, ТНК ввозять туди зазвичай не найновіше обладнання і призначають керувати ними не найбільш кваліфікованих менеджерів. Відтак, орієнтуючись лише на іноземні інвестиції, нехай і прямі, країні-імпортеру вкрай важко пробитися в число провідних країн світу, які використовують найновіші досягнення НТП. Крім того, засилля іноземного капіталу з часом обертається для країни-імпортера іншим "сюрпризом" — частина її ВВП у вигляді прибутку іноземних інвесторів буде виводитися за кордон, негативно позначаючись на темпах росту національної економіки. І, нарешті, як показує практика, прийдешні навіть із демократично розвинених країн виробники теж можуть вишукувати протизаконні способи свого збагачення, а то й втручатися у внутрішні справи інших держав.

Так, у 2008 р. в ході судових розслідувань німецький концерн "Siemens AG", який є другим у світі і найбільшим у Європі виробником електротехніки, електроніки та інших відомих виробів, визнав свою провину у підкупі державних чиновників цілого ряду країн, зокрема Росії, Іраку, Нігерії, Лівії. За вироком суду, йому довелося сплатити штраф у сумі 1,6 млрд. дол. Два роки потому за такі ж протиправні дії поплатився інший німецький автомобільний концерн "DaimlerBenz AG": той хабарами прокладав шлях своїй продукції у 22 країнах.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірко А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міжнародна міграція капіталу та праці“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Економічна теорія як наука

  • Функції економічної теорії. Економічна наука та економічна політика

  • Методи пізнання економічних явищ і процесів

  • Зародження, основні етапи та напрями розвитку фундаментальної економічної науки

  • Марксизм

  • Неокласицизм

  • Неолібералізм

  • Частина перша. Загальні основи економічного розвитку суспільства

  • Виробництво та його основні ресурси (фактори)

  • Межа виробничих можливостей та проблема економічного вибору

  • Результат та ефективність виробництва

  • Розділ 3. Суспільні відносини власності та економічні системи

  • Структура відносин власності

  • Економічна система суспільства та її типи

  • Перехідна економіка

  • Розділ 4. Суспільний поділ праці та обмін

  • Форми організації суспільного виробництва та обміну

  • Товар як економічна категорія

  • Розділ 5. Гроші та грошовий обіг

  • Система грошового обігу та її типи

  • Грошова маса та закон грошового обігу

  • Грошові реформи

  • Частина друга. Ринкова економіка та її суб'єкти

  • Система ринків та їхня інфраструктура

  • Розділ 7. Ринковий механізм функціонування економіки

  • Ринкова пропозиція та її фактори

  • Закон попиту і пропозиції — основний закон ринку. Механізми ціноутворення

  • Економічна конкуренція, її значення, види та методи

  • Конкуренція і монополія

  • Розділ. 8. Підприємництво та види підприємств

  • Суб'єкти підприємництва та правові форми організації підприємств

  • Форми об'єднань корпоративних підприємств

  • Взаємодія великого та малого бізнесу

  • Розділ. 9. Капітал, витрати та прибуток підприємства

  • Капітал підприємства, його джерела та структура

  • Оборот та амортизація капіталу

  • Витрати підприємства, їх економічна природа та види

  • Доходи та прибуток фірми

  • Економічна ефективність діяльності фірми там основні показники

  • Розділ 10. Ринок праці та заробітна плата

  • Економічна природа заробітної плати

  • Організаційні форми та системи заробітної плати

  • Номінальна і реальна заробітна плата. Диференціація рівнів заробітної плати між країнами

  • Розділ. 11. Ринок капіталу

  • Форми кредиту

  • Ринок цінних паперів, його функції та інструменти

  • Фондова біржа та її роль в економіці

  • Страховий ринок

  • Розділ. 12. Ринок землі та специфіка аграрного виробництва

  • Ринок землі: історія та сучасність

  • Рента та ціна землі

  • Проблеми розвитку аграрних господарств: ціни та доходи

  • Частина третя. Національна економіка та роль держави

  • Національний продукт та проблеми його виміру. Система національного рахівництва

  • Валовий внутрішній продукт. Національний дохід. Національне багатство

  • Ефективність національної економіки та її показники

  • Тіньова економіка

  • Розділ 14. Економічне зростання та цикли ділової активності

  • Економічне зростання: фактори та типи

  • Виробнича функція як інструмент факторного аналізу росту економіки

  • Циклічні коливання економіки, їхня природа та види

  • Розділ. 15. Безробіття та інфляція

  • Види безробіття, його показники та наслідки

  • Інфляція, її види, причини та наслідки

  • Взаємозв'язок безробіття та інфляції

  • Розділ. 16. Роль держави в ринковій економіці

  • "Провали" ринку та принципи втручання держави в ринкову економіку

  • Цілі та інструментарій державного регулювання економіки

  • Теорія суспільного вибору

  • Розділ 17. Фінансова система, податки та державний борг

  • Податки як інструмент регулювання національної економіки

  • Державний бюджет та його дефіцит. Державний борг

  • Розділ. 18. Кредитно-банківська система

  • Банківська система. Функції та операції банків

  • Банківський механізм емісії кредитних грошей

  • Політика дешевих і дорогих грошей

  • Розділ. 19. Розподіл доходів серед населення

  • Структура та показники доходів населення

  • Проблема нерівності доходів та її показники

  • Соціальна політика держави. Соціальні гарантії

  • Дилема державного регулювання доходів: ефективність чи справедливість?

  • Частина четверта. Світове господарство

  • Основні теорії міжнародної торгівлі

  • Зовнішньоторговельна політика держави: протекціонізм чи вільна торгівля?

  • Міжнародний кредит

  • Міжнародна міграція капіталу та праці
  • Міжнародна економічна інтеграція

  • Розділ. 21. Міжнародні валютні розрахунки

  • Валюта та ринок валют. Валютний курс та його роль в економіці

  • Світові системи валютних курсів

  • Фактори, що визначають валютний курс. Державне валютне регулювання

  • Розділ 22. Економічні аспекти глобальних проблем людства

  • Глобальна проблема народонаселення

  • Глобальна проблема продовольства та ресурсів

  • Глобальна екологічна проблема

  • Післямова

  • Словник економічних термінів

  • Рекомендована література