Слабкість політичної демократії проявляється також у можливостях лобіювання тих чи інших рішень. Лобізм (від англ. lobby — кулуари) — це спосіб впливу певної групи виборців на представників влади з метою прийняття вигідного для них рішення. Лобісти прагнуть використати державну владу для отримання економічної вигоди (ренти) за рахунок суспільства, тобто шляхом обмеження вільної конкуренції (створення нерівних умов для усіх). Зокрема, заінтересовані групи лобіюють введення певних, вигідних тільки їм, законів або затримання прийняття назрілих законів; видачу ліцензій, надання податкових пільг тощо.
Крім того, на політичному ринку поширене явище, що має назву інформаційної асиметрії. Пересічний виборець зазвичай не володіє усією інформацією стосовно кожного кандидата, що балотується, чи питання, яке винесене, наприклад, на референдум. Збір такої інформації потребує чималих затрат часу і коштів. Водночас кожен припускає, що від його голосу мало що залежить. Ось чому чимало виборців або взагалі не беруть участі у виборах, або голосують, керуючись здебільшого емоціями, піддавшись впливу агітаційних гасел і телевізійних роликів політичних партій.
Тут доречно згадати И. Шумпетера, який з цього приводу висловився так: "Як тільки звичайний громадянин торкається політичних питань, він опускається на більш низький рівень розумової діяльності. Він аргументує і аналізує так, що це показалося б йому самому інфантильним стосовно сфери власних інтересів. Він знову стає дикуном: його мислення стає асоціативним та афективним"1.
Відома також практика роботи депутатського корпусу, коли депутату доводиться неформально домовлятися зі своїми колегами, аби ті підтримали його законопроект, обіцяний своїм виборцям. В обмін на це депутат погоджується підтримати законопроекти інших депутатів.
Теорія суспільного вибору пояснює нам і мотиви поведінки державної бюрократії (апарату чиновників). Не лише для політиків, а й для чиновників пріоритетними є особисті (кланові, партійні) інтереси. Бюрократія заінтересована у збільшенні своїх розмірів, влади і впливу. І це стає однією з причин розростання масштабів державного сектора економіки. Бюрократія майже завжди чинить опір здоровим намірам раціоналізувати або скоротити управління. А ще напередодні політичних виборів урядовці можуть спрямувати економічну політику у таке русло, яке полегшить їм перемогу на виборах.
Як бачимо, політика й справді перетворилася на ринок, хоча зовні вона виглядає як благопристойна сфера, що перебуває поза всяким ринком.
Звичайно, висновки теоретиків суспільного вибору не означають, що треба відмовитися від цінностей демократії. Адже ліпшої альтернативи їм немає. Ці висновки лишень показують слабкість демократичних процедур, а тому кожні вибори мають слугувати уроком для громадян. Громадянське суспільство має крок за кроком добиватися удосконалення демократії, створення правової держави, у якій би посади і рішення не були предметом примітивного торгу.
Розділ 17. Фінансова система, податки та державний борг
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірко А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Теорія суспільного вибору“ на сторінці 2. Приємного читання.
