Цілі та інструментарій державного регулювання економіки

Економічна теорія. Політекономія

• монетарна політика — регулює економіку країни грошово-кредитними інструментами (операціями з цінними паперами, обліковою ставкою, резервними вимогами);

• соціальна політика — опікується соціальним захистом населення, підтримкою певних категорій виробників (фермерів, працюючих інвалідів та ін.);

• зовнішньоекономічна політика — регулювання торговельного і платіжного балансів, обмінного курсу національних грошей.

Як бачимо, в арсеналі сучасної держави є чимало ефективних методів впливу на економічні процеси. В залежності від способу впливу виділяють два види методів:

• 1) адміністративно-правові — методи, що базуються на застосуванні сили держави (юридичної регламентації, примусу, дозволу);

• 2) економічні — методи, що базуються не на силі, а на впливі держави на мотивацію господарюючих суб'єктів, на прийняття ними самостійних рішень (їхній економічний вибір).

В залежності від характеру дії усі методи поділяються на:

• а) методи прямої дії — методи, за допомогою яких держава безпосередньо втручається в економіку (нормативно-законотворча діяльність, прямі фінансові витрати уряду, державні контракти і замовлення, фінансові преференції, фіксовані ціни, ліцензування, державні стандарти тощо);

• б) методи непрямої дії — методи опосередкованого впливу держави на економіку (через стимули та санкції).

З-поміж усіх методів регулювання економіки державою перевага надається економічним (непрямим) методам. Це, звичайно, є запорукою ефективності втручання держави в економіку.

Безпосередня участь держави у виробництві так званих суспільних товарів і послуг формує державний сектор економіки. Державний сектор економіки — це комплекс господарських об'єктів, які повністю або частково належать центральним та місцевим органам влади і використовуються ними для виконання економічних, соціально-культурних і політичних функцій. Він включає майно органів державного управління (парламенту, уряду, адміністрації президента, місцевих адміністрацій, збройних сил, служб безпеки і охорони правопорядку), державні підприємства, банки, музеї, бібліотеки тощо.

Державні підприємства функціонують у трьох формах:

• казенні, або бюджетні, підприємства — підпорядковані міністерству, без поділу капіталу на частки (акції), фінансуються за рахунок державного бюджету (наприклад, монетний двір (банкнотна фабрика), підприємство по виготовленню ортопедичних засобів (протезів) для соціально захищених груп населення);

• державні, або публічні, корпорації — акціонерні (пайові) підприємства, у капіталі яких державі належить увесь чи тільки контрольний пакет акцій; працюють на умовах господарської самостійності, з керівником уряд укладає контракт (наприклад, підприємство, що займається видобутком золота, виробництвом зброї);

• змішані корпорації — акціонерні (пайові) товариства, у капіталі яких участь держави є незначною; працюють на комерційній основі. Фінансова участь держави у таких підприємствах зазвичай є явищем рідкісним і тимчасовим.

Частка державного сектора різна у різних країнах. Вона традиційно мала для США, Великобританії та Японії (там сьогодні вона не перевищує 3% від обсягу ВВП) і значна для країн Західної Європи (у Німеччині — 10%, Італії — 12%, Швеції — 14%, Австрії — 26%). Причому найбільшою є участь держави у сфері споживання (держава як покупець товарів), незначною вона є у сфері виробництва та майже відсутня у сфері обміну.

В останні десятиріччя в розвинених країнах світу задля подолання кризових явищ в економіці уряди вдалися до здійснення широкомасштабних програм приватизації та оздоровлення у такий спосіб державних фінансів. Та, попри істотне скорочення масштабів державного сектору, роль держави в економіці не лише не ослабла, а значно зміцнилася. Це дає науковцям привід говорити про модифікацію державного сектора економіки у нову (публічну) форму ефективної держави, яка реалізується через систему відносин "держава - корпоративний сектор". Беручи участь в акціонерному чи пайовому капіталі тих чи інших корпорацій, держава по суті формує інститути державно-приватного партнерства та соціальної відповідальності бізнесу. Така тісна співпраця держави й бізнесу сприяє активному залученню великого корпоративного капіталу до реалізації загальнонаціональних і регіональних програм економічного розвитку.

В Україні, як і в решти пострадянських країн (за виключенням Білорусі), в результаті приватизаційної кампанії також суттєво скоротився державний сектор економіки. Так, у 2012 р. на частку державного сектора припадало 37% створюваного ВВП. Але, за офіційними оцінками уряду, управління держмайном у 62,5% суб'єктів господарювання є неефективним, у 20,7% — задовільним і лишень у 6,2% — ефективним. Такий стан справ з використанням державної власності є свідченням значного ослаблення економічної ролі української держави, що проявилося у недостатньому наповненні її бюджету, а відтак і скороченні видатків на інвестиційні та соціальні програми.

Дуже важливо розуміти ту істину, що світ, у якому ми живемо, дуже суперечливий, а тому нам постійно доводиться робити непростий вибір. Управляти державою і поготів непросто. Керманичам держави варто не тільки бути економічно грамотними, а й сміливими і мужніми людьми. Це тому, що цілі економічної політики часто конфліктують одна з одною і тому політики потрапляють у ситуацію, коли їм доводиться обирати найменше із двох лих. Наприклад, перед урядом завжди стоїть дилема: стимулювати ріст економіки і заразом збільшення зайнятості чи стримувати інфляцію? Цю дилему, пригадаємо, добре ілюструє крива Філіпса (див. підрозділ 15.4). Коли інфляція стає лихом для країни, то боротьба з нею стає пріоритетним завданням держави, можливо, навіть ціною деякого спаду виробництва і збільшення безробіття. Коли ж інфляцію в основному приборкано, то пріоритетом політики уряду стає ріст економіки.

У демократичних країнах пріоритетні напрямки економічної політики держави напрацьовуються у вигляді суспільного консенсусу, який приводить до влади через загальні вибори ту політичну силу, котра, на думку більшості виборців, здатна реалізувати ці пріоритети. Необхідною передумовою реалізації ефективної економічної політики є наявність сильної державної влади (законодавчої, виконавчої, судової).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірко А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Цілі та інструментарій державного регулювання економіки“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Економічна теорія як наука

  • Функції економічної теорії. Економічна наука та економічна політика

  • Методи пізнання економічних явищ і процесів

  • Зародження, основні етапи та напрями розвитку фундаментальної економічної науки

  • Марксизм

  • Неокласицизм

  • Неолібералізм

  • Частина перша. Загальні основи економічного розвитку суспільства

  • Виробництво та його основні ресурси (фактори)

  • Межа виробничих можливостей та проблема економічного вибору

  • Результат та ефективність виробництва

  • Розділ 3. Суспільні відносини власності та економічні системи

  • Структура відносин власності

  • Економічна система суспільства та її типи

  • Перехідна економіка

  • Розділ 4. Суспільний поділ праці та обмін

  • Форми організації суспільного виробництва та обміну

  • Товар як економічна категорія

  • Розділ 5. Гроші та грошовий обіг

  • Система грошового обігу та її типи

  • Грошова маса та закон грошового обігу

  • Грошові реформи

  • Частина друга. Ринкова економіка та її суб'єкти

  • Система ринків та їхня інфраструктура

  • Розділ 7. Ринковий механізм функціонування економіки

  • Ринкова пропозиція та її фактори

  • Закон попиту і пропозиції — основний закон ринку. Механізми ціноутворення

  • Економічна конкуренція, її значення, види та методи

  • Конкуренція і монополія

  • Розділ. 8. Підприємництво та види підприємств

  • Суб'єкти підприємництва та правові форми організації підприємств

  • Форми об'єднань корпоративних підприємств

  • Взаємодія великого та малого бізнесу

  • Розділ. 9. Капітал, витрати та прибуток підприємства

  • Капітал підприємства, його джерела та структура

  • Оборот та амортизація капіталу

  • Витрати підприємства, їх економічна природа та види

  • Доходи та прибуток фірми

  • Економічна ефективність діяльності фірми там основні показники

  • Розділ 10. Ринок праці та заробітна плата

  • Економічна природа заробітної плати

  • Організаційні форми та системи заробітної плати

  • Номінальна і реальна заробітна плата. Диференціація рівнів заробітної плати між країнами

  • Розділ. 11. Ринок капіталу

  • Форми кредиту

  • Ринок цінних паперів, його функції та інструменти

  • Фондова біржа та її роль в економіці

  • Страховий ринок

  • Розділ. 12. Ринок землі та специфіка аграрного виробництва

  • Ринок землі: історія та сучасність

  • Рента та ціна землі

  • Проблеми розвитку аграрних господарств: ціни та доходи

  • Частина третя. Національна економіка та роль держави

  • Національний продукт та проблеми його виміру. Система національного рахівництва

  • Валовий внутрішній продукт. Національний дохід. Національне багатство

  • Ефективність національної економіки та її показники

  • Тіньова економіка

  • Розділ 14. Економічне зростання та цикли ділової активності

  • Економічне зростання: фактори та типи

  • Виробнича функція як інструмент факторного аналізу росту економіки

  • Циклічні коливання економіки, їхня природа та види

  • Розділ. 15. Безробіття та інфляція

  • Види безробіття, його показники та наслідки

  • Інфляція, її види, причини та наслідки

  • Взаємозв'язок безробіття та інфляції

  • Розділ. 16. Роль держави в ринковій економіці

  • "Провали" ринку та принципи втручання держави в ринкову економіку

  • Цілі та інструментарій державного регулювання економіки
  • Теорія суспільного вибору

  • Розділ 17. Фінансова система, податки та державний борг

  • Податки як інструмент регулювання національної економіки

  • Державний бюджет та його дефіцит. Державний борг

  • Розділ. 18. Кредитно-банківська система

  • Банківська система. Функції та операції банків

  • Банківський механізм емісії кредитних грошей

  • Політика дешевих і дорогих грошей

  • Розділ. 19. Розподіл доходів серед населення

  • Структура та показники доходів населення

  • Проблема нерівності доходів та її показники

  • Соціальна політика держави. Соціальні гарантії

  • Дилема державного регулювання доходів: ефективність чи справедливість?

  • Частина четверта. Світове господарство

  • Основні теорії міжнародної торгівлі

  • Зовнішньоторговельна політика держави: протекціонізм чи вільна торгівля?

  • Міжнародний кредит

  • Міжнародна міграція капіталу та праці

  • Міжнародна економічна інтеграція

  • Розділ. 21. Міжнародні валютні розрахунки

  • Валюта та ринок валют. Валютний курс та його роль в економіці

  • Світові системи валютних курсів

  • Фактори, що визначають валютний курс. Державне валютне регулювання

  • Розділ 22. Економічні аспекти глобальних проблем людства

  • Глобальна проблема народонаселення

  • Глобальна проблема продовольства та ресурсів

  • Глобальна екологічна проблема

  • Післямова

  • Словник економічних термінів

  • Рекомендована література