• Ф'ючерсна угода (від англ. futures — строкові контракти) — це контракт на майбутню поставку цінних паперів лише через біржу (форма і зміст договору визначаються біржею, за виключенням ціни поставки), тобто це фактично безтоварна угода, або угода на купівлю-продаж форвардного (товарного) контракту на певний строк з метою отримання цінової маржі.
Наприклад, у березні місяці на біржі почали спекулятивну гру два дилери: Іванов, який раніше з кимось уклав строковий контракт на період березень-серпень на поставку 100 тонн ячменю, та Айвазян, який уклав з кимось аналогічний контракт, але на купівлю такої ж кількості ячменю. Стартова (березнева) ціна однієї тонни ячменю — 1200 грн. Якщо в серпні ціна ячменю знизиться, припустимо, до 1000 грн., то виграє Іванов, оскільки він продасть товар, який став дешевшим на ринку, за вищою ціною. Він матиме прибуток у 20 тис. грн. [(100 X 1200) -- (100 X 1000)]. Якщо ж серпнева ціна ячменю, навпаки, через неврожай підвищиться проти березневої, приміром, до 1500 грн. за тонну, то виграш матиме Айвазян, який придбав товар, що став дорожчим, по старій ціні. Його прибуток складе 30 тис. грн. [(100 X 1500) - (100 X 1200)].
• Окремим різновидом строкових угод, що укладаються на фондовій біржі, є опціони. Опціон (від лат. optionis — вибір) — це строкова угода, за якою продавець зобов'язаний продати цінні папери на умовах, наперед визначених у договорі (ціна, кількість, термін поставки). Покупець опціону має право або купити дані цінні папери, або відмовитись від купівлі (в залежності від реальної ціни). Платою за "майбутнє" право відмовитися від договірних умов є премія (певна сума коштів), яку покупець зобов'язаний одразу виплатити продавцю ще при укладанні контракту. У цій операції (угоді) покупець розраховує на те, що йому пощастить придбати цінні папери за низькою (договірною) ціною, а потім їх негайно продати за високою (біржовою) ціною; продавець же опціону, зі свого боку, розраховує на отримання премії.
Строкові біржові контракти (форвардні, ф'ючерсні та опціони) разом називаються деривативами (від лат. derivatus — похідний), тобто похідними цінними паперами (цінними паперами, які випускаються під первинні цінні папери — акції, облігації).
Отже, якщо об'єктом купівлі-продажу фондовій біржі вже стали навіть контракти (а не лише безпосередньо акції та облігації), то це означає, що в даному випадку дилери купують і продають умовно (віртуально), просто граючи на різниці цін. Безтоварні строкові угоди — це гра на те, у кого з гравців більше талану провидця та міцніші нерви. Той, хто програв, сплачує тільки різницю. Іншими словами, що один втратив, те інший знайшов. Захоплююча гра уподібнює фондову біржу до казино.
Тих дилерів, які купують цінні папери і контракти, розраховуючи на підвищення їхніх цін, на біржовому жаргоні називають "биками". А тих із гравців, хто продає цінні папери і контракти, граючи на зниження цін, називають "ведмедями".
Знаючи як біржові гравці-спекулянти "заробляють" свої доходи, неважко здогадатися, як же вони зацікавлені у нестабільності курсів цінних паперів. Звичайно, вони докладають усіляких зусиль, аби штучно збільшити чи збити попит і пропозицію, наприклад, вдаючись до поширення пліток, до оприлюднення своїх прогнозів через засоби масової інформації тощо. Тому в демократичних країнах законодавство вводить жорсткі обмеження на розповсюдження інсайдерської інформації.
Інсайдерами (від англ. inside — внутрі) прийнято вважати посадовців корпорацій та функціонерів із контролюючих інституцій, включаючи біржовиків, які володіють недоступною для широкого загалу інформацією про справжній стан справ і перспективи розвитку корпорацій-емітентів цінних паперів і можуть скористатися нею в корисливих для себе цілях (вчасно скинути наявні у них цінні папери до їх здешевлення на ринку чи, навпаки, придбати їх, випередивши всіх, до підвищення їхньої вартості). Інсайдерські угоди як такі, що шкодять інтересам інвесторів, порушують принцип рівних можливостей для усіх суб'єктів ринку, законодавством заборонені.
Проте не всі безтоварні строкові угоди носять чисто спекулятивний характер, тобто здійснюються виключно заради прибутку. Серед них зустрічаються і такі угоди, метою яких є страхування реальної товарної операції від можливих втрат при зміні договірної ціни, або, англійською мовою, хеджування (hedge — захищати). Це — арбітражні (страхові) угоди. Таким чином, угоди (контракти) з цінними паперами, що укладаються на фондовій біржі, потрібно розрізняти за метою їхнього здійснення: 1) на такі, що передбачають реальну поставку цінностей; 2) арбітражні та 3) суто спекулятивні.
Економічно найбільш потужні, прибуткові та надійні для інвесторів компанії, чиї акції регулярно котируються на фондовій біржі, за традицією, що склалася на провідних біржах світу (Нью-Йорка, Лондона та ін.), називають голубими фішками (англ.: blue chips). Справа в тому, що коливання курсів саме їхніх акцій відчутно впливає на економічну кон'юнктуру в даній країні і в усному світі. Тому у багатьох країнах заведено щоденно розраховувати і оприлюднювати біржові індекси. Біржові індекси — це показники, які узагальнено (усереднено) відображають зміни курсів акцій провідних компаній, а отже, і рівень ділової активності в країні (і світі).
Перший біржовий індекс запропонували американські журналісти, економічні оглядачі Чарльз Доу та Едвард Джонс: перший у 1896 р. розрахував середньоарифметичну ціну акцій 12 провідних компаній США на Нью-Йоркській фондовій біржі; другий невдовзі збільшив число компаній у ній до 30-ти. З тих пір індекс Доу-Джонса (англ.: Dow-Jones index) ще не раз переглядався: під кінець 1990-х pp. у ньому фігурували 65 компаній різних галузей, а список голубих фішок періодично оновлювався (із старожилів у ньому зберігся тільки "Дженерал електрик"). І хоча індекс Доу-Джонса й досі залишається найбільш популярним інструментом аналізу рівня ділової активності, очевидною є все-таки обмежена показовість учасників фондового ринку у ньому. Тому появилися нові, більш досконалі біржові індикатори. Одним із таких найбільш відомим наразі є індекс Standard&Poor- 500, який розраховується однойменною рейтинговою компанією і враховує показники 500 найбільших корпорацій, чиї акції котируються не лише на Нью-йоркській фондовій біржі, а й на Американській фондовій біржі та позабіржовому ринку. Цей індекс виглядає складнішим за методикою розрахунку, оскільки величина індексу враховує не тільки ринковий курс акцій, а й їхню кількість. В Японії популярним сьогодні є індекс Nikkei, у Великій Британії — FT-SE, в Німеччині — Dax.
В Україні фондовий ринок в цілому ще розвинений слабко, а організована, чи біржова, торгівля цінним паперами і поготів. Купівля-продаж акцій через організований (відкритий для покупців) ринок з року в рік не перевищує 6-8%, тоді як решта випусків акцій реалізується через позабіржовий ринок, тобто акції додаткових емісій, як правило, розподіляються за зачиненими дверима, серед вузького кола осіб. Це означає, що вітчизняний фондовий ринок продовжує обслуговувати в основному процеси перерозподілу прав власності на приватизовані підприємства. Якщо, приміром, у США за стабільної загальної економічної ситуації "голосування ногами" (масовий продаж акцій) дрібних акціонерів якоїсь корпорації вважається недопустимим явищем (що може призвести до падіння ринкової вартості підприємства, її кредитоспроможності, а отже перетворити фірму у легку здобич для конкурентів), то в Україні ще й дотепер спродаж акцій дрібними акціонерами, передусім працівниками, розглядається домінуючими власниками і керівниками акціонерних товариств як щаслива нагода позбутися "баласту".
На заваді розвитку повноцінного фондового ринку в Україні стоять такі перешкоди, як незахищеність права приватної власності, надвисокий рівень корупції, рейдерство (силовий переділ корпоративних прав власності), нерозвиненість інфраструктури фондового ринку, брак справжніх фахівців з питань цього ринку, низька правова та корпоративна культура населення тощо. Така ситуація аж ніяк не сприяє розблокуванню інвестиційного процесу, притоку дійсно іноземного капіталу та зрештою модернізації виробництва на новітній технологічній основі.
Страховий ринок
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірко А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Фондова біржа та її роль в економіці“ на сторінці 2. Приємного читання.
