Система участі у прибутках передбачає формування преміального фонду ("робітничого фонду") шляхом відрахувань певної частки прибутку фірми. Далі за встановленими критеріями визначають персональні частки працівників у цьому фонді. Практикуються варіанти, коли: а) ці частки виплачуються як премії щорічно з отримуваного фірмою прибутку; б) вони накопичуються у робітничих фондах і виплачуються разом із процентами, як правило, перед виходом працівника на пенсію. Поширенню системи участі у прибутках сприяє державна політика пільгового оподаткування доходів, що спрямовуються на ці цілі. Як показує практика, протягом двох років впровадження такої системи винагород найманих працівників призводить до підвищення продуктивності праці в середньому на 10-15%.
Система участі в акціонерному капіталі (власності на бізнес) передбачає можливості придбання працівниками фірми її акцій на пільгових умовах, а відтак і залучення їх до участі в управлінні справами корпорації, розподілі її прибутків. У даному випадку робітнича власність формується завдяки попереднім відрахуванням із заробітної плати та прибутків фірми у спеціальні робітничі фонди, керівництво якими покладається на ради, котрі представляють працівників та адміністрацію, або ж доручається банкам і страховим компаніям. В Англії та США, усі кошти підприємств, виділені на участь у таких фондах, звільняються від оподаткування. Крім того, американські компанії мають ще й право на отримання дешевого кредиту та пільгові інвестиції. У європейських країнах законодавство також закріплює ряд податкових пільг для систем участі, у тому числі і стосовно добровільних внесків у фонди самих працівників. У Франції, зокрема, законодавство заохочує безоплатне розповсюдження акцій серед працівників у розмірі середньомісячної зарплати робітника. Стимул тут полягає у тому, що 65% від вартості розповсюджених акцій фінансується державою, але за умови 3-річного блокування продажу цих акцій.
Практика залучення найманих працівників до участі в акціонерному капіталі була започаткована в 1960-х pp. у ФРН, де уряд Л. Ерхарда (архітектора "німецького дива") здійснював програму "народна акція", котра ставила за мету зацікавити найманих працівників і їхніх роботодавців у співпраці та сприяти таким чином прискореному формуванню в країні середнього класу як гаранта політичної стабільності та незворотності ринкових реформ.
У 1970-х pp. уряд США ввів у дію план ESOP (Employee Stock Ownership Plans), яким передбачена фінансова підтримка колективних ініціатив по створенню робітничої акціонерної власності. Цією програмою наймані працівники заохочуються до співучасті у викупі цілих підприємств та організації на основі акціонерного капіталу кооперативів. її механізми передбачають колективне представництво у робітничому трасті (фонді) та отримання через нього пільгового банківського кредиту за умови його комерційного страхування. У міру погашення кредиту шляхом відрахувань від поточного прибутку компанії та фіксованих відрахувань із персональних заробітків придбані акції розподіляються трастом на особисті інвестиційні рахунки працівників, виходячи із рівня накопиченої у трасті заробітної платні. Такі програми користуються значними податковими пільгами, зокрема правом зменшення оподатковуваної бази на величину сум, що спрямовуються на погашення кредиту та виплату дивідендів працівникам. Усі придбані таким чином акції перебувають у володінні трасту і використовуються при голосуванні як єдиний пакет. У разі звільнення з роботи чи виходу на пенсію працівник зобов'язаний продати належні йому по Б80Р-схемі акції на закритому ринку або ж обміняти їх на інші наявні акції.
Реалізація плану Б80Р у США дала змогу найманим працівникам частково чи повністю придбати пакети акцій понад 10 тис. компаній. Цей досвід колективних форм співучасті у капіталі набув деякого поширення і в Європі. Так, в Англії протягом 80-х рр. ("епоха правління М. Тетчер") близько 1900 компаній повністю викуплено їхніми працівниками. У ті ж роки на акціонерній основі стали появлятися кооперативи і в Швеції.
І все ж, практика колективних форм участі в акціонерному капіталі (власності) як одна із найбільш радикальних систем розподілу доходів не набула значного поширення, а тому на ній доволі рідко акцентують увагу науковці. Основними мотивами колективної участі у капіталі називають:
• викуп акцій підприємства, що перебуває у скрутному фінансовому становищі і може припинити своє існування, з метою збереження зайнятості;
• колективний викуп акцій є також однією із форм приватизації державних підприємств, якою забезпечується збереження зайнятості та економія державних витрат;
• викуп акцій з метою захисту компанії від ворожих поглинань. Таким способом, приміром, компанія "Полароїд" у важкий для неї час змогла уникнути поглинання компанією-конкурентом "Шемрок".
Поширення різноманітних форм ефективного стимулювання праці в розвинених країнах зумовлено не тільки силами жорсткої ринкової конкуренції, а й усвідомленням власниками бізнесу важливої ролі так званого людського капіталу в розвитку сучасної економіки. Стає очевидним, що практично повсюдне застосування інформаційно-комп'ютерних технологій, складних техніко-технологічних систем та інших новітніх досягнень науково-технічного прогресу формує нову якість економіки - "економіку знань", у якій саме людині як працівнику відводиться ключова роль. У цьому зв'язку останніми роками великі компанії вже відмовляються від погодинної оплати праці і переорієнтовують систему матеріального стимулювання на фактичну кваліфікацію конкретного працівника (на основі виконуваної ним роботи). Це означає, що такий працівник отримує фіксовану платню за кваліфікацію, а не за години, проведені на робочому місці.
Практика господарського життя постійно переконує у тому, що за будь-якої форми оплати праці система нарахування і виплати заробітної плати має бути цілком зрозумілою працівникам, аби вони могли розрахувати, що необхідно зробити для досягнення певного результату та яку винагороду вони за це отримають. У разі відсутності цього через надмірну складність системи оплати праці, нечіткість критеріїв оцінки роботи, суб'єктивність керівника тощо годі сподіватися на те, що працівник докладатиме максимум зусиль для виконання покладених на нього завдань.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірко А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організаційні форми та системи заробітної плати“ на сторінці 2. Приємного читання.
