Бухгалтерський прибуток має дві основні форми:
• загальний, або балансовий, прибуток — це весь прибуток фірми;
• чистий прибуток — це прибуток, який залишається у розпорядженні фірми після сплати податків і використовується зазвичай для створення фонду виплат власникам компанії (дивідендів, процентів), поповнення резервного і статутного фондів, здійснення інвестицій тощо.
Таким чином, у структурі прибутку, що дістається особисто підприємцю-власнику фірми, можна виділити дві основні частини:
• 1) процент як дохід на вкладений капітал, котрий дістається підприємцю як власнику капіталу (фірми). Діючий підприємець отримує процент, або дохід на вкладений у бізнес капітал, незалежно від того, користується він, наприклад, банківською позикою чи ні. Зауважимо і те, що сучасна економічна теорія розглядає процент ширше — як ціну капіталу (або, що те саме, як дохід на капітал), незалежно від того, хто його отримує: власник швейної фірми чи банкір;
• 2) підприємницький дохід як винагорода підприємцю за його особистісні заслуги (якості) в організації і здійсненні підприємницького проекту. Він складається, щонайменше з двох елементів: 1) нормального прибутку та 2) економічного (чистого) прибутку.
Окрім того, підприємницький дохід, залежно від обставин, може включати в себе заробітну плату підприємця (якщо він безпосередньо працює на своїй фірмі чи керує її поточними справами), ренту (якщо він відвів під свій бізнес, наприклад, власну земельну ділянку), монопольний прибуток.
Кількісно підприємницький дохід визначається як залишок після відрахування із валового прибутку фірми проценту, податків та інших обов'язкових платежів державі.
Основні функції прибутку як економічної категорії у ринковій системі:
• слугує основним джерелом фінансових ресурсів у бізнесі;
• стимулює зниження витрат виробництва, впровадження технічних удосконалень та інновацій;
• розподіляє ресурси за критерієм ефективності їх використання. Основні шляхи максимізації прибутку фірми:
• збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції;
• скорочення витрат на одиницю продукції шляхом підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності (зниження технологічних затрат, оптимізація структури фірми);
• завоювання і використання конкурентних переваг на товарному ринку (моделі недосконалої конкуренції).
Зауважимо, що спонукати підприємство знижувати витрати виробництва реально здатен лише ринок із високим ступенем конкуренції. За умов же монополізації ринку, або недосконалої конкуренції, яка сьогодні є панівним типом ринкової конкуренції в економічно розвинених країнах, фірми мають змогу тією чи іншою мірою маніпулювати ринковою ціною заради отримання надприбутку, або монопольного прибутку. За умов же перехідної й особливо пострадянської економіки, коли ринкові відносини і демократичні традиції суспільно-політичного життя ще тільки формуються, коли добробут підприємців вирішальною мірою визначається корисливими зв'язками з можновладцями, звичайно серед підприємців знаходяться хижаки, ладні отримувати надприбутки будь-яким способом. Вони користуються усякою нагодою максимізувати прибуток шляхом обману покупців, найманих працівників і навіть держави. Шалений прибуток діє на бізнесменів-хижаків як наркотик: за норми прибутку в 50%, писав К. Маркс, вони готові зламати собі голову, за 100% — попихають усі людські закони, а за 300% уже немає такого злочину, на який би вони не пішли навіть під страхом шибениці.
Економічна ефективність діяльності фірми там основні показники
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірко А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Доходи та прибуток фірми“ на сторінці 3. Приємного читання.
