• малі підприємства — від 10 до 99 осіб;
• середні підприємства — від 100 до 499 осіб;
• великі підприємства — понад 500 осіб.
В Україні, згідно із законодавством, малими вважаються ті підприємства, чисельність зайнятих на яких перебуває в межах від 15 до 200 осіб (залежно від сфери та виду економічної діяльності).
Частка малих і середніх підприємств у національному продукті (ВВП) розвинених країн сьогодні сягає 70%, у них зайнято до 60-70% працездатного населення. В економіці України роль цих підприємств статистично виглядає вкрай низькою: на поч. 2007 р. їхня частка у ВВП становила 5,5%, у зайнятості населення — 4,6%. Головною причиною такого стану є незавершеність системних ринкових перетворень, зокрема наявність надмірного податкового тиску, чиновницького свавілля та корупції, слабкість правової і фінансової підтримки підприємницького руху.
Порівняльні переваги малих підприємств:
• велика гнучкість і швидкість реагування на нові ідеї та виклики ринку;
• більше можливостей для роботи за індивідуальними замовленнями;
• велика стійкість в кризових умовах;
• широкий простір для прояву особистої ініціативи, творчості;
• сприятливіший психологічний клімат і більший демократизм в особистісних стосунках;
• величезний резерв для збільшення зайнятості;
• головний "інкубатор" середнього класу, який, у свою чергу, виступає гарантом стабільності у суспільстві.
Кожен тип підприємства займає свою "нішу" в економіці. Так, великі підприємства ефективні: 1) в масовому (великомасштабному) виробництві та 2) у запровадженні нових продуктів, нових технологій; середні підприємства займають проміжне становище між великими і малими, спеціалізуючись на певних ("своїх") сегментах ринку; малі підприємства ефективні: 1) у випуску дрібних серій продукції, 2) у сфері послуг, 3) у розробці нових, з підвищеним економічним ризиком проектів.
На противагу демократичним країнам із розвиненим підприємницьким середовищем, де значна частина малих підприємств реалізує підприємницьку ініціативу у виробництві, у розробці й освоєнні інноваційної продукції, в Україні 80-90% дрібних підприємців зайняті посередницьким бізнесом, головним чином у торгівлі. Така однобічність та примітивність малого бізнесу тут пояснюється в основному інституційними чинниками: неспроможністю держави захистити право приватної власності, складністю податкової системи, корумпованістю державних чиновників, дорожнечею банківського кредитування тощо.
Усі типи підприємств пов'язані між собою системою спеціалізації і кооперації суспільної праці. Вони є спеціалізованими ланками процесу суспільного виробництва. Разом з тим, особливий науковий інтерес привертає взаємодія (співпраця) великого і малого підприємництва, яка дедалі більше урізноманітнюється.
Основні форми взаємодії великого та малого бізнесу:
• франчайзинг;
• венчурне підприємництво;
• лізинг;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірко А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Взаємодія великого та малого бізнесу“ на сторінці 2. Приємного читання.
