Міжнародна конкуренція — це конкуренція виробників на світовому ринку, яка поєднує внутрігалузеву й міжгалузеву конкуренцію. Основними учасниками такої конкуренції виступають провідні компанії розвинених країн світу. Вона сприяє збалансованому розвитку світової економіки, переливанню капіталу між економіками різних країн.
У конкурентній боротьбі суперники вдаються до найрізноманітніших методів і засобів. Тому за методами боротьби розрізняють сумлінну й несумлінну конкуренцію.
Основні методи сумлінної (добросовісної, чесної) конкуренції поділяються на цінові й нецінові.
Цінова конкуренція — це боротьба за досягнення переваг збуту продукції шляхом зниження цін. Однак зауважимо, цей прийом боротьби стає добросовісним у разі, якщо фірма спромоглася досягти зниження витрат виробництва шляхом використання прогресивної техніки і технології, поліпшення організації праці й управління, стимулювання працівників тощо, а не поступає таким чином лише задля того, аби зашкодити своїм конкурентам. Поширеною практикою є також встановлення цін зі знижками: за кількість придбаного товару; за платіж готівкою; за прискорення оплати; для окремих категорій покупців; дилерські знижки; знижки за поза сезонну купівлю товару тощо.
Нецінова конкуренція — це боротьба за переваги на ринку шляхом надання своїм товарам якісно нових властивостей, створення нової продукції для задоволення тих самих або нових потреб, використання реклами, надання споживчого кредиту, сервісних послуг тощо. Сучасним методом цієї конкуренції є маркетинг. Маркетинг — це комплексний підхід до управління виробництвом і реалізацією продукції, орієнтований на врахування вимог ринку та активний вплив на попит з метою розширення збуту товарів.
Основні методи несумлінної (недобросовісної, нечесної) конкуренції:
• дезінформація (обман) споживачів щодо властивостей свого товару, умов продажу тощо;
• дискредитація конкурентів (поширення неправдивої інформації, що підриває їхню ділову репутацію);
• використання без дозволу чужого товарного знаку або марки товару, чужих рекламних матеріалів, упаковки тощо;
• копіювання зовнішнього вигляду виробів конкурентів;
• змова з постачальниками ресурсів на шкоду інтересам конкурентів;
• переманювання провідних спеціалістів від конкурентів;
• демпінг (від англ. dumping — скидання) — продаж товарів на зовнішніх ринках за цінами, нижчими ніж на внутрішньому ринку (інколи навіть нижче витрат виробництва), з метою усунення конкурентів і захоплення ринку. Тому таку конкуренцію називають "ціновою війною";
• промисловий шпіонаж (викрадення документації, технічних розробок тощо);
• підкуп чиновників, шантаж, застосування сили тощо.
Слід зауважити, що покупці також за можливості практикують різні методи конкуренції. Основним методом конкуренції з боку покупців, звичайно, є голосування грошима. Голосуючи у такий спосіб, покупець фактично підтримує того чи іншого виробника. Якщо у цьому так званому голосуванні покупці виявляються солідарними, то декому з виробників і продавців доводиться вирішувати гамлетівське питання "бути чи не бути". Разом з тим покупці за певних обставин використовують свої особисті (дружні, родинні чи ін.) стосунки, аби доступитися до рідкісних благ, а в крайніх випадках і хитрість, силу, витривалість.
Конкуренція і монополія
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірко А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Економічна конкуренція, її значення, види та методи“ на сторінці 2. Приємного читання.
