Звичайно, стан усякої ринкової рівноваги є лише теоретичною абстракцією. В реальній дійсності рівновага повсякчас порушується під дією множини факторів попиту і пропозиції, швидкості прийняття рішень економічними агентами. І саме постійні відхилення від рівноважного стану сучасна економічна наука розглядає як звичайний, або природний, стан ринку, бо у цих коливаннях ринкової кон'юнктури якраз і відшукується рівноважна ціна. Важливо лише, аби ці відхилення від рівноважного рівня ціни не були стійкими (довготривалими) і не мали деструктивних наслідків для економіки й суспільства.
На ринку формуються різноманітні види цін. Розглянемо основні з них. Насамперед за кожним із трьох основних видів ринку історично закріпився свій вид ціни:
• ціни на уречевлені товари та тарифи на послуги — це ціни, що існують на ринку товарів і послуг;
• заробітна плата — це ціна, що встановлюється на ринку праці;
• процентна ставка — це ціна, що формується на ринку грошей (кредитному ринку);
• курс цінних паперів — це ціна на ринку цінних паперів;
• обмінний курс валюти — це ціна на ринку валют.
За ступенем свободи встановлення розрізняють такі види цін:
• вільні ціни — виникають у результаті вільної гри стихійних ринкових сил, коливань попиту і пропозиції;
• договірні ціни — це також вільні ринкові ціни, але частково обмежені тим, що суб'єкти обміну попередньо домовилися і зафіксували їх у договорі чи контракті. Предметом договору можуть бути: рівень ціни, верхня і нижня межі ціни, можливість корекції договірної ціни у випадку інфляції та форс-мажорних обставин;
• державні ціни, які бувають двох різновидів:
– а) регульовані ціни — ціни, що регулюються державою. Регулюванню зазвичай підлягають ціни на продукцію:
– підприємств-монополістів:
– підприємств базових, або стратегічних, галузей економіки (залізниць, поштового зв'язку, електроенергетики тощо);
– що має важливе соціальне значення (споживчі товари першої необхідності, громадський транспорт тощо).
Регулювання цін в основному здійснюється шляхом встановлення верхніх або нижніх меж цін та рівня рентабельності — певного відношення отримуваного прибутку до виробничих витрат. При цьому: нижня межа ціни має значення мінімально допустимої ціни, тобто такої, що встановлюється на рівні вище рівноважної ринкової ціни (наприклад, держава вводить мінімальну закупівельну ціну на пшеницю з метою підтримки сільськогосподарських підприємств); верхня межа ціни, навпаки, є максимально допустимою ціною, яка встановлюється на рівні нижче рівноважної ціни (наприклад, державна ціна на природний і скраплений газ встановлюється з метою підтримки населення, але без заборони виробникам реалізувати газ і за нижчими цінами);
б) фіксовані ціни — ціни, які жорстко фіксуються на певному рівні (наприклад, на електричну енергію).
Перелік товарів і послуг, на які державою встановлюються регульовані або фіксовані ціни залежить від національної специфіки тієї чи іншої країни (суспільно-політичного устрою, ідеології правлячої політичної сили тощо).
Залежно від сфери застосування розрізняють:
• оптові, або гуртові, ціни — ціни, за якими продукція реалізується від виробника до роздрібного торгівця. Зазвичай визначається мінімальна партія товару, ціна якої має назву оптової (гуртової);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірко А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Закон попиту і пропозиції — основний закон ринку. Механізми ціноутворення“ на сторінці 2. Приємного читання.
