Форми організації суспільного виробництва та обміну

Економічна теорія. Політекономія

Зауважимо: товарне виробництво і товарне господарство — поняття взаємопов'язані, але не тотожні. Господарство — поняття ширше: крім суто виробничої діяльності, воно передбачає вирішення широкого комплексу інших питань, як-то: пошуку покупців і постачальників та укладання з ними ринкових угод, визначення щодо джерел і термінів капіталовкладень, підвищення кваліфікації, реорганізації тощо. Але у контексті даного розділу розрізнення цих понять не має ніякого економічного значення, оскільки йдеться про найбільш загальні форми організації господарського життя.

Товарне виробництво пройшло тривалий шлях еволюційного розвитку, який налічує кілька тисячоліть. У його розвитку виділяються два типи: просте та розвинене товарне виробництво.

Просте товарне виробництво характеризується тим, що безпосереднім товаровиробником виступає сам власник засобів виробництва та члени його сім'ї, а тому таке виробництво невелике за розмірами і його кінцевою метою є задоволення особистих потреб виробника. Звичайно, такий тип господарства ніколи не був провідним у суспільстві, оскільки в минулому панувала натуральна форма економічних зв'язків, а нині домінуючим є розвинене товарне виробництво.

Розвинене, або підприємницьке, товарне виробництво примітне застосуванням на постійній основі найманої праці, у тому числі й найманих управлінців, активним залученням позичкового і пайового капіталів, а також тим, що його метою є одержання достатнього прибутку. За умов розвиненого товарного виробництва товарно-грошові відносини набули всезагального характеру, тобто в суспільстві майже всі відносини так чи інакше стосуються товарних зв'язків. Саме таке товарне виробництво є організаційною основою сучасної економіки

Слід зауважити, що залишки натурального господарства продовжують існувати і в наш час. Вони також, зі свого боку, є показником ступеня розвитку товарного виробництва в тій чи іншій країні, надійності системи виробничої кооперації та стабільності товарного обміну, зрештою і рівня економічного мислення кожної людини, її уміння користуватися перевагами спеціалізованої праці. Та найбільше залишків натурального господарювання збереглося у слаборозвинених і постсоціалістичних країнах. Нестабільність економіки, передусім розриви господарських зв'язків, знецінення грошей та бідність більшості населення, є чинником поширеної у них натуралізації господарства. Яскравий приклад такої тенденції мав місце в Україні, коли у 1980-90-х рр. багато великих промислових підприємств обзавелося фермами, теплицями, а городяни виявили масовий інтерес до отримання земельних ділянок задля городництва й садівництва. їх єднав спільний інтерес — убезпечити себе від продовольчої ситуації, яка ставала в країні дедалі скрутнішою. Вихід зі стану натуралізації господарської діяльності полягає у подоланні її причин, а саме: забезпеченні стабільного росту національної економіки, створенні потужних стимулів до підприємництва і продуктивної праці, до отримання реальної професійної освіти тощо.

Товарне виробництво за визначенням тісно взаємодіє із товарним обміном. Цю взаємодію ми зрозуміємо, якщо поглянемо на виробництво не як одноразовий акт виготовлення якогось продукту, а як безперервний процес, що відбувається у широкому, суспільному масштабі, пов'язуючи усіх виробників у єдине ціле. У такому контексті виробництво розуміється як суспільне відтворення.

Суспільне відтворення — це безперервно повторюваний процес суспільного виробництва, постійного відновлення його умов та результатів.

Суспільне відтворення обіймає чотири фази (стадії, сфери): власне виробництво, розподіл, обмін та споживання. Це фази відтворювального циклу, або загального процесу економічного кругообігу, які так само необхідні, як чергування у природі чотирьох пір року або дня і ночі. Кожна з фаз у цьому процесі виконує певні функції. У стадії виробництва створюються засоби виробництва та предмети споживання. Усе вироблене тим чи іншим способом і в певних частках розподіляється між людьми. В обміні результати виробництва стають об'єктом купівлі-продажу, переходять від одного суб'єкта до іншого. Споживання — процес використання результатів виробництва для задоволення певних потреб.

Із найбільш загального, філософського погляду, виробництво життєвих благ — основа життя людського суспільства. Ця істина для класиків економічної науки була аксіомою. Однак в розвиненій ринковій економіці ця істина стає дещо умовною. Виробництво товарів і послуг безпосередньо організується не задля підтримки життя людей і суспільства, а тому що у цьому є вигода для організаторів підприємницької діяльності. Сигнали щодо вигоди їм посилає сфера обміну.

Обмін відіграє виключну роль у суспільному відтворенні (чи виробництві). На шляху до споживача продукт виробництва має пройти через обмін, стати товаром. Споживач повинен оцінити товар, тобто визнатися щодо його корисності для себе.

Таким чином, товарний обмін — це не такий собі простий акт переходу речі з рук в руки, а дійство, у якому обидві сторони як економічно самостійні суб'єкти мають дійти згоди (компромісу) щодо еквівалентного (рівного, справедливого) обміну продуктами праці.

Товарний обмін виконує важливу роль в економіці, а саме:

• забезпечує кооперацію виробників, а відтак, є умовою існування й поглиблення суспільного поділу праці;

• забезпечує економічних суб'єктів потрібними їм товарами й послугами;

• упорядковує взаємодію виробників і споживачів;

• оцінює створені продукти, визначає міру відповідності їх запитам споживачів.

Сучасна економічна наука стверджує, що не лише у сфері матеріального виробництва, а й у сфері обігу людська діяльність є продуктивною (хоча і не так прямо та очевидно). Продуктивний характер обміну проявляється у його економічній ролі, завдяки якій збільшується суспільне багатство, але не в сенсі створення товарів і послуг, а через прискорення їх руху до споживача і регулятивний вплив на саме виробництво.

Учені вважають, що економіка як така взагалі появилася лише з виникненням обміну. В царстві натурального господарства усе вироблене розподілялося і споживалося. Між виробниками взагалі не існувало ніяких економічних відносин. Обмін, "вклинившись" між виробниками і споживачами, означав появу економічних відносин між людьми, або перехід від просто виробництва як історично першого ступеня економічного розвитку людства до економіки як єдності сфер виробничої і поза виробничої взаємодії виробників.

Обмін товарами можливий у двох формах: натуральній і грошовій.

Натуральний, або бартерний (від англ. barter — товарообмін), обмін — це безпосередній обмін одного товару на інший (без участі грошей). Проста формула бартерного обміну: Т-Т.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія. Політекономія» автора Сірко А.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Форми організації суспільного виробництва та обміну“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Економічна теорія як наука

  • Функції економічної теорії. Економічна наука та економічна політика

  • Методи пізнання економічних явищ і процесів

  • Зародження, основні етапи та напрями розвитку фундаментальної економічної науки

  • Марксизм

  • Неокласицизм

  • Неолібералізм

  • Частина перша. Загальні основи економічного розвитку суспільства

  • Виробництво та його основні ресурси (фактори)

  • Межа виробничих можливостей та проблема економічного вибору

  • Результат та ефективність виробництва

  • Розділ 3. Суспільні відносини власності та економічні системи

  • Структура відносин власності

  • Економічна система суспільства та її типи

  • Перехідна економіка

  • Розділ 4. Суспільний поділ праці та обмін

  • Форми організації суспільного виробництва та обміну
  • Товар як економічна категорія

  • Розділ 5. Гроші та грошовий обіг

  • Система грошового обігу та її типи

  • Грошова маса та закон грошового обігу

  • Грошові реформи

  • Частина друга. Ринкова економіка та її суб'єкти

  • Система ринків та їхня інфраструктура

  • Розділ 7. Ринковий механізм функціонування економіки

  • Ринкова пропозиція та її фактори

  • Закон попиту і пропозиції — основний закон ринку. Механізми ціноутворення

  • Економічна конкуренція, її значення, види та методи

  • Конкуренція і монополія

  • Розділ. 8. Підприємництво та види підприємств

  • Суб'єкти підприємництва та правові форми організації підприємств

  • Форми об'єднань корпоративних підприємств

  • Взаємодія великого та малого бізнесу

  • Розділ. 9. Капітал, витрати та прибуток підприємства

  • Капітал підприємства, його джерела та структура

  • Оборот та амортизація капіталу

  • Витрати підприємства, їх економічна природа та види

  • Доходи та прибуток фірми

  • Економічна ефективність діяльності фірми там основні показники

  • Розділ 10. Ринок праці та заробітна плата

  • Економічна природа заробітної плати

  • Організаційні форми та системи заробітної плати

  • Номінальна і реальна заробітна плата. Диференціація рівнів заробітної плати між країнами

  • Розділ. 11. Ринок капіталу

  • Форми кредиту

  • Ринок цінних паперів, його функції та інструменти

  • Фондова біржа та її роль в економіці

  • Страховий ринок

  • Розділ. 12. Ринок землі та специфіка аграрного виробництва

  • Ринок землі: історія та сучасність

  • Рента та ціна землі

  • Проблеми розвитку аграрних господарств: ціни та доходи

  • Частина третя. Національна економіка та роль держави

  • Національний продукт та проблеми його виміру. Система національного рахівництва

  • Валовий внутрішній продукт. Національний дохід. Національне багатство

  • Ефективність національної економіки та її показники

  • Тіньова економіка

  • Розділ 14. Економічне зростання та цикли ділової активності

  • Економічне зростання: фактори та типи

  • Виробнича функція як інструмент факторного аналізу росту економіки

  • Циклічні коливання економіки, їхня природа та види

  • Розділ. 15. Безробіття та інфляція

  • Види безробіття, його показники та наслідки

  • Інфляція, її види, причини та наслідки

  • Взаємозв'язок безробіття та інфляції

  • Розділ. 16. Роль держави в ринковій економіці

  • "Провали" ринку та принципи втручання держави в ринкову економіку

  • Цілі та інструментарій державного регулювання економіки

  • Теорія суспільного вибору

  • Розділ 17. Фінансова система, податки та державний борг

  • Податки як інструмент регулювання національної економіки

  • Державний бюджет та його дефіцит. Державний борг

  • Розділ. 18. Кредитно-банківська система

  • Банківська система. Функції та операції банків

  • Банківський механізм емісії кредитних грошей

  • Політика дешевих і дорогих грошей

  • Розділ. 19. Розподіл доходів серед населення

  • Структура та показники доходів населення

  • Проблема нерівності доходів та її показники

  • Соціальна політика держави. Соціальні гарантії

  • Дилема державного регулювання доходів: ефективність чи справедливість?

  • Частина четверта. Світове господарство

  • Основні теорії міжнародної торгівлі

  • Зовнішньоторговельна політика держави: протекціонізм чи вільна торгівля?

  • Міжнародний кредит

  • Міжнародна міграція капіталу та праці

  • Міжнародна економічна інтеграція

  • Розділ. 21. Міжнародні валютні розрахунки

  • Валюта та ринок валют. Валютний курс та його роль в економіці

  • Світові системи валютних курсів

  • Фактори, що визначають валютний курс. Державне валютне регулювання

  • Розділ 22. Економічні аспекти глобальних проблем людства

  • Глобальна проблема народонаселення

  • Глобальна проблема продовольства та ресурсів

  • Глобальна екологічна проблема

  • Післямова

  • Словник економічних термінів

  • Рекомендована література