Розділ «Тема 2. Діагностика рівня кризового стану підприємства»

o більше 2 - вважається фінансово стійким, банкрутство не загрожує.

У вітчизняній практиці вказані моделі застосовуються мало, оскільки вони не враховують галузевих особливостей розвитку підприємств і властивих їм форм організації бізнесу. Йдеться про суто теоретичний характер підходів до визначення достовірності банкрутства. У вітчизняних умовах дані такого прогнозу є суб'єктивними і не дають підстав для практичних висновків.

В економічній теорії існують різні точки зору відносно розглянутих моделей визначення г-розрахунку. Найпоширенішу серед них виділяє складність в адаптації даних моделей до діяльності вітчизняних підприємств. Серед суперечливих умов найбільш часто висловлюється точка зору щодо захищеності цих моделей до зовнішнього впливу і коректності обліку комплексу показників на підприємстві. До використовування даних показників слід ставитися неоднозначно (певною мірою критично).

Прогноз фінансового стану підприємства слід здійснювати на основі аналізу фінансової стійкості підприємства. Критичний перегляд існуючих дискримінантних функцій у вигляді г-розрахунку дозволив запропонувати для критерійної оцінки фінансової кризи фінансові моделі Альтмана (гА), Спрінгейта (гС) і універсальні А. А. Терещенка (гУ). Цей вибір зроблений виходячи з таких критеріїв: можливості адаптації до умов діяльності вітчизняних підприємств, захищеність від зовнішнього впливу, конкретність показників у складі моделей.

г-розрахунок за моделлю Спрінгейта характеризується різкими коливаннями. Тому з урахуванням реальної можливості адаптації і найвищої оцінки точності прогнозу (92 - 95%) рекомендовано для критерійної оцінки використовувати універсальну модель. Для адаптації цієї моделі до мети аналізу запропонований чинник витрат виробництва розглядати як сукупність двох чинників: запасів і витрат підприємства.

Алгоритм визначення зони фінансової кризи повинен бути доповнений системою критерійної перевірки достовірності отриманих результатів. Система критеріїв достовірності будується на нормативних обмеженнях, застосовних до діагностики фінансової кризи підприємства.

Критерійну оцінку фінансової кризи по універсальній моделі запропоновано доповнити в першу чергу системою відносних коефіцієнтів ліквідності. Відомі дві концепції ліквідності. За одній з них, під короткостроковою ліквідністю розуміється здатність підприємства сплатити свої короткострокові зобов'язання, а по іншій - це організаційні здібності і швидкість, з якою поточні активи можуть бути перетворений на грошові кошти. При цьому враховується ступінь знецінення поточних активів в результаті швидкої їх реалізації.

Відсутність короткострокової ліквідності може означати, що підприємство не здатний використовувати ділові можливості, якщо такі з'являються. Низький рівень ліквідності - ця відсутність свободи дій менеджменту. Більш серйозними наслідками неліквідності є нездатність підприємства сплатити свої поточні зобов'язання, що може привести до вимушеного продажу довгострокових фінансових вкладень і активів, до неплатежів і у результаті до банкрутства. Зниження ліквідності супроводжується зниженням прибутковості. Контрольна функція не виконується. Виникають складнощі із завантаженістю основних фондів, що позначається на якості вироблюваних товарів і послуг і структурі підприємства.

Початковою інформацією для оцінки ліквідності виступає баланс підприємства, який слідує перегрупувати для перевірки його відповідності наступним нерівностям:

А1 ? П1 А2 ? П2 А2 ? П2, А4 ? П4 , (2.14)

де А1-4 - активи підприємства, залежно від швидкості їх перетворення в грошові кошти;

П1-4 - пасиви, залежно від термінів їх оплати.

Розглянемо зміст кожній з чотирьох груп. До першої відносяться самі ліквідні активи або грошові кошти, а також короткострокові фінансові вкладення підприємства. Для аналізу ліквідності балансу вони порівнюються з пасивами першої групи, до яких відносять найтерміновіші зобов'язання, кредити і позики, і неоплачену кредиторську заборгованість за товари, роботи і послуги.

До другої групи активів відносять активи, які можуть бути швидко реалізований і є дебіторською заборгованістю. Вона порівнюється з короткостроковими пасивами у вигляді короткострокової заборгованості, що виключає термінові зобов'язання.

Третя група представлена активами, які є поволі реалізованими. До їх числа відносять запаси підприємства. Вони порівнюються з довгостроковими пасивами.

Активи четвертої групи є капіталом підприємства у вигляді основних фондів і нематеріальних активів. Ця група порівнюється з постійними пасивами або власним капіталом підприємства.

Якщо показник поточної ліквідності не відповідає нормативу, то слід проаналізувати дебіторську заборгованість підприємства, зіставивши її з кредиторською, враховуючи їх динаміку. В цій ситуації або на підприємстві недостатньо уділяється увага роботі з дебіторською заборгованістю, і тоді слід розглянути значення критичної ліквідності, або час обігу кредиторської заборгованості перевищує терміни погашення дебіторської заборгованості.

Третім критерієм оцінки достовірності позиціонування підприємств по відношенню до фінансової кризи можуть виступати показники фінансової стабільності, автономії і фінансового важеля, що відображають структуру капіталу.

Оптимізація структури капіталу - одне з складних завдань фінансового менеджменту. Наразі в практиці не існує єдиного підходу до визначення оптимального співвідношення між власним і позиковим капіталом. Це співвідношення залежить від особливостей фінансово-господарської діяльності підприємства, галузі, до якої воно належить, об'ємів виробництва й інших чинників.

По-перше, використовуючи метод аналізу доцільності витрат, розраховується рівень ризику платоспроможності підприємства. Отримані результати доповнюються даними розрахунку фінансової стійкості підприємства на основі адаптованої універсальної моделі.