Другий доданок приведеного рівняння виражає ефект фінансового важеля, тобто відношення позикового капіталу до власного, помножене на різницю між рентабельністю капіталу і рівнем сплачених відсотків по кредитах. Дослідження показали, що підприємства, успішно реалізовуючи свою стратегію, використовують фінансовий важіль, але мінімізують його вплив на рентабельність вкладень. В протилежному випадку обслуговування боргу позначається на ефективності стратегії і стає баластом.
Дослідження бюджету доходів і витрат як елемента внутрішнього середовища функціонування підприємства на предмет її сприйнятливості до впливу зовнішніх чинників і реакції на них дозволить визначити сильні і слабі сторони діяльності підприємства і врахувати відношення менеджменту до кризи.
Проводячи моніторинг загальної ситуації в галузі і конкуренції в ній, слід враховувати відношення управління підприємством до ризику. Вивчення політики управління ризиком на підприємствах дозволяє дати комплексну характеристику якості управління прибутком підприємства в стратегічному періоді. Ця характеристика будується на вивченні взаємозв'язку коефіцієнтів ризику і рентабельності. При цьому, виходимо з того, що коефіцієнт ризику означає сукупність втрат підприємства в області прибутку і ресурсів, які зіставляються з власними засобами. В теорії управління ризиками вважається, що припустимий рівень ризику не повинен перевищувати 20% .
Як показник рентабельності пропонується використовувати показник рентабельності власного капіталу, який дозволяє дати характеристику ефективності використовування власного капіталу. Для розрахунку коефіцієнта рентабельності використовуємо показник чистого прибутку підприємства і величину власного капіталу як підсумок першого розділу пасиву підприємства.
Криза є слідством прояву ризикової ситуації. Використовування елементів теорії економічних ризиків дозволяє виділити три ризик-позиції підприємства. При збалансованій позиції підприємство здійснює тільки ті операції, в яких підвищення ризику компенсується адекватною зміною рентабельності.
Таким чином, в умовах стратегічної кризи можна виділити існування двох стилів поведінки.
Перший - це агресивна позиція керівництва підприємства, яке робить активні наступальні дії, що припускає отримання прибутку за рахунок зростання витрат на розширення ринку і маркетинг. Елементами наступальних дій є гнучкість цінової політики, агресивна реклама, нові послуги і технологічні можливості. В результаті таких дій можливо виникнення кризи будь-якого рівня.
Другий стиль - консервативний. В його основі лежить вдосконалення структури виробничого потенціалу, оптимізація каналів надання послуг і підвищення якості сервісу, що пов'язано із значно меншим ризиком виникнення кризи.
Визначення сильних і слабих сторін діяльності підприємств необхідне доповнити використовуванням порівняльного аналізу стану матеріально-технічної бази, результатів фінансового і операційного аналізу.
При проведенні аналізу матеріально-технічної бази підприємства необхідно вивчити наявність, склад і структуру основних фондів, а також досліджувати ефективність їх використання.
Основні фонди підприємства по своєму складу неоднорідні. Виконання ними різноманітних функцій і їх цільове використовування обумовлюють розділення основних фондів на різні групи. Залежно від призначення у виробничо-господарській діяльності вони підрозділяються на виробничі і невиробничі.
Узагальнюючими показниками технічного стану основних фондів є коефіцієнти зносу і придатності. Коефіцієнт зносу (Кз) визначається як відношення величини зносу (З) до первинної вартості основних засобів (ОЗп.в):
Коефіцієнт придатності (Кп) - це відношення залишкової вартості основних фондів (ОФз.в) до їх первинної величини. Чим нижче коефіцієнт зносу (вище коефіцієнт придатності), тим краще технічний стан, в якому знаходяться основні фонди.
Коефіцієнт придатності (Кп) - це відношення залишкової вартості основних фондів (ОФз.в) до їх первинної величини. Чим нижче коефіцієнт зносу (вище коефіцієнт придатності), тим краще технічний стан, в якому знаходяться основні фонди.
Цей висновок підтверджується результатами дослідження кореляцій-но-регресійного взаємозв'язку стану матеріально-технічної бази і фінансового результату. Рівняння залежності має наступний вигляд:
В даній моделі представлена залежність фінансового результату У від зміни параметричного ряду X - коефіцієнту придатності. Слідуючи теорії альтернативної вартості, побудуємо статистичний ряд залежності між коефіцієнтом придатності і темпом приросту інших фінансових надходжень або інвестицій в реальний і фінансовий інвестиційний портфель (табл. 2.4) і виразимо зворотну залежність у вигляді:
Таблиця 2.4. Взаємозалежність між інвестиціями і коефіцієнтом придатності основних фондів
Коефіцієнт придатності % | Приріст інвестицій у виробничу діяльність, тис. грн. |
100 | 12,85 |
90 | 25,17 |
80 | 56,49 |
70 | 77,82 |
60 | 99,14 |
50 | 120,47 |
40 | 141,79 |
20 | 162,11 |
20 | 184,42 |
10 | 205,75 |
З даних табл. 2.4 випливає, що життєвий цикл підприємства в початковій стадії характеризується 100 % придатністю основних фондів, при цьому рівень приросту інших фінансових надходжень відносно невисокий. Під впливом тимчасового чинника коефіцієнт придатності знижується і, якщо підприємство не здійснює інвестицій у власне виробництво, то відповідно повинні рости інші фінансові надходження. Це відноситься і до політики розподілу прибутку підприємства.
Аналіз показників стану матеріально - технічної бази дає тільки якісну оцінку і не дозволяє охарактеризувати ефективність використовування ресурсів. З цією метою слід вдатися до розрахунку і аналізу показників фондовіддачі основних засобів.
Узагальнюючим показником ефективності використовування ресурсів є інтегральний коефіцієнт, що враховує їх оборотність і рентабельність.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Антикризовий менеджмент» автора Скібіцька Л.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 2. Діагностика рівня кризового стану підприємства“ на сторінці 13. Приємного читання.