Розділ «Тема 2. Діагностика рівня кризового стану підприємства»

Встановлено, що значному зростанню вартості основних фондів не завжди відповідає адекватне зростання інтегральних показників їх ефективності. В той же час порівняльний аналіз показує, що при певному рівні організації виробничого процесу, ефективність використовування основних фондів може привести до зниження їх вартості.

Основні чинники, що зумовлюють настання кризової точки в розвитку виробництва:

По-перше, цей стан основних фондів підприємства. Високий ступінь зношеності або моральне старіння вимагає додаткових фінансових вкладень в їх реконструкцію і ремонт. Стан, особливо активній частині основних фондів є ключовим чинником надання послуг високої якості.

По-друге, це структура основних фондів підприємства. Акцент повинен робитися на переважання активної частини основних фондів, які створюють товар або послугу і зумовлюють подальше його просування на ринку.

По-третє, це обсяг, що інвестуються до основних фондів засобів. Настання кризової крапки, як показують дослідження, може відбутися по закінченню певного тимчасового лага. Протягом його основним контрольним показником виступає інтегральний показник ефективності використовування матеріальних ресурсів підприємства.

Виробнича криза виявляється внаслідок дії на основні фонди науково-технічного прогресу, що викликає передчасне старіння активної частини основних фондів, що не характерний для підприємств сфери телекомунікаційних послуг.

Кризова точка в управлінні виробничим процесом виявляється в тій частині, де функції направлені на його організацію. З позиції виконання функцій управління їх слід розглядати в наступній послідовності. Організація виробничого процесу, направлена на раціональне використовування основних засобів підприємства. Ключовим чинником виступає завантаженість основних фондів, яка визначається нормативним методом, з урахуванням правила розумного ризику (-70 %). Тому функція планування не реалізує концепції управлінського вибору серед існуючих альтернатив. Виробничі потужності активної частини основних фондів визначені технічною документацією і формують пропозиції на ринку. Відставання попиту від пропозиції є слідством некваліфікованої маркетингової політики.

Превентивною мірою локалізації кризи є контроль за виконанням виробничого плану. Для цього пропонується вдатися до дослідження показників фондовіддачі і рентабельності. Негативний результат може виникнути за умови збільшення вартості основних фондів більш високими темпами, ніж зростання товарообігу. Якщо причина кризового процесу криється в упровадженні нових технологій, то контрольна функція управління трансформується в організаційну. В осоружному випадку зниження показника фондовіддачі може бути охарактеризовано як моральне старіння продукту. Продукт не відповідає існуючим потребам, а підприємство не здатний адаптуватися до зовнішнього оточення.

Проведений аналіз дозволяє охарактеризувати конкурентні слабкості підприємства. Методологічний інструментарій цієї оцінки включає елементи СВОТ-аналізу, статистичного, експертного і розрахунково-аналітичних методів. У табл. 2.5 показана методика діагностики стратегічної кризи в контексті ключових чинників (слабих сторін):

Таблиця 2.5. Діагностика конкурентних слабкостей підприємства

Ваговитість чинника, що збільшує вірогідність стратегічної кризи, оцінюють знаком "+". Загальна оцінка вірогідності настання стратегічної кризи здійснюється експертним шляхом на основі наступної системи балів (табл. 2.6):

Таблиця 2.6. Критерії оцінки ймовірності настання стратегічної кризи

Посилення конкурентної позиції підприємства залежить від змін в довгострокових тенденціях економічного зростання, складу споживачів і способу використовування послуги, упровадження нових продуктів, технологічних змін, структури витрат, продуктивності праці, змін в законодавстві і суспільних цінностях. Для характеристики стратегічного потенціалу підприємства запропонована методика оцінки конкурентної позиції враховуючи вище-перелічені чинники - рушійні сили ринку (табл. 2.7).

Таблиця 2.7. Методика діагностики рушійних сил ринку

Комплексна оцінка вірогідності настання стратегічної кризи показала, що підприємствам сфери телекомунікаційних послуг слід звернути увагу на технологічне вдосконалення у взаємозв'язку з конкурентними силами в галузі. Дослідження М. Портера дозволили виділити наступні основні конкурентні сили:

o суперництво між продавцями усередині галузі і спроби компаній з інших галузей завоювати свій сегмент знаходить активний прояв на ринку послуг зв'язку;

o покупець має нагоду широкого вибору послуг, які можуть класифікуватися як послуги-замінники;

o можливості покупців і конкурентна сила продавців обмежені як законодавчими, так і внутрішньо-фірмовими бар'єрами входу;

o до складу чинник-карти конкурентних сил входять ціни, характеристики товару, рівень сервісу, тривалість гарантійного терміну, доступ до каналів збуту, масштаб виробництва, навчання і досвід персоналу, просування продуктів на ринку і виведення на ринок нових товарів і послуг.

Профілактика стратегічної кризи є складанням карти стратегічних груп з урахуванням конкурентного тиску і передбачуваних кроків основних конкурентів. Нами встановлений спектр парних характеристик, які відрізняють підприємства між собою всередині досліджуваній сукупності. Це: ціна і якість послуг, географічний масштаб діяльності і асортиментний набір послуг, використовування каналів розподілу і інтенсивність впливу зовнішнього середовища.