Розділ «Тема 1. Теоретичні основи управління підприємством у кризовому стані»

2) фаза, яка загрожує подальшому існуванню підприємства і вимагає негайного проведення фінансової санації;

3) кризовий стан, який не сумісно з подальшим існуванням підприємства і приводить до його ліквідації.

Завершальним явищем розвитку кризи всі вчені вважають загрозу банкрутства (неспроможність) підприємства, економічною характеристикою якої є неможливість проведення повного розрахунку за зовнішніми зобов'язаннями.

Основні ознаки кризи:

o Криза є переломним моментом в зміні подій і дій, що розвивається.

o Криза створює ситуацію, при якій величезне значення грає своєчасність і невідкладність вживання відповідних заходів.

o Загрозі схильна мета і цінності суб'єкта.

o Наслідки носять важкий характер для майбутнього задіяних в ньому учасників.

o Криза вносить невизначеність в оцінку ситуації і вимагає розробки необхідних альтернатив по їх подоланню.

o Знижується контроль над подіями і їх впливом на господарський процес.

o До мінімуму скорочується час для ухвалення рішення, що викликає стрес і, часто, розгубленість у керівників підприємства.

o Міняються внутрішні і зовнішні економічні відносини, підвищується соціальна напруга серед персоналу.

o Наявної у розпорядженні менеджменту інформації, як правило, недостатньо.

Враховуючи інтереси підприємства як суб'єкта мікроекономічної системи і держави в цілому, запропоновано розглядати кризовий стан підприємства як об'єкт управління. З цією метою побудована структурно-логічна схема виникнення кризи по якій проведена подальша діагностика несприятливих тенденцій, що склалися в діяльності підприємства.

1.2. Кризовий стан підприємства як об'єкт управління

Розвиток української економіки супроводжується закономірностями економічного циклу. Підприємства прагнуть укріпити свої позиції на ринку за рахунок реформування систем управління ресурсами. Необхідність докорінних змін економічного механізму функціонування підприємства викликана посилюванням вимог конкурентного середовища до якості і ефективності менеджменту.

Зусилля менеджменту направлені на вирішення стратегічних і тактичних проблем, які мають специфічні форми прояву. Проблемний характер носять соціальні відносини з приводу зміни норм споживання і купівельної здатності грошей. Їх вплив позначається на життєвому циклі продукту і підприємства в цілому, що згодом може привести до загострення суперечностей. Серед них слід зазначити надлишок виробничих потужностей, що призводить до перевиробництва і падіння цін; відбувається масова ліквідація підприємств, зростання безробіття. В результаті цього наступає економічна криза.

Розвиток кризи на рівні мікроекономічної системи структурно ділиться на три фази:

1) Прихована криза (або криза ефективності),

2) Криза платоспроможності,