Дегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів та хребта

Травматологія та ортопедія

Розрізняють два головних типи остеотомій: корекційні та лікувальні (osteotomia medicata). Серед корекційних остеотомій виділяють кутові (клиноподібні та кістковопластичні) й арочні. V-подібна остеотомія є їх комбінацією. Існує велика кількість варіантів хірургічних доступів під час втручань і методів фіксації.

Найчастіше при остеоартрозі виконують корекційні остеотомії колінного, кульшового та надп'ятково-гомілкового суглобів. Показанням до виконання даного виду оперативних втручань є I, II і навіть початок III стадії остеоартрозу на фоні порушення біомеханічної осі суглоба. Особливо актуальним, за наявності вищевказаних показань, є застосування корекційних остеотомій у хворих молодого віку. Це зумовлено тим, що виконання ендопротезування у молодому віці обмежене, пов'язане з ризиком низки ускладнень та можливою необхідністю подальшого неодноразового ревізійного ендопротезування.

Остеоартроз колінного суглоба переважно (до 90%) супроводжується варусною деформацією осі кінцівки, тому обґрунтованими є деваризуючі або вальгізуючі остеотомії стегнової та великогомілкової кісток. З метою корекції варусної деформації, яка локалізована на рівні стегнової кістки, частіше виконують над- виросткову вальгізуючу клиноподібну остеотомію стегнової кістки. Вальгізуючі остеотомії стегнової кістки застосовують нечасто. При остеоартрозі колінного суглоба з вальгусною деформацією біомеханічно обґрунтована девальгізуюча або варизуюча остеотомія стегнової або великогомілкової кістки. При локалізації деформації на стегні частіше виконується варизуюча остеотомія стегнової кістки, яка показана при вальгусній деформації до 25°, об'ємом рухів у суглобі до 90° і відсутністю значної згинальної контрактури колінного суглоба. Основним видом остеотомії є клиноподібна. При локалізації деформації на гомілці виконується варизуюча остеотомія великогомілкової кістки, найбільш поширеною є клиноподібна остеотомія. Показанням до виконання цієї остеотомії є вальгусна деформація до 15°, нахил суглобової поверхні медіально до 12 °.

Для досягнення доброго післяопераційного результату остеотомія повинна поєднуватися з іншими втручаннями, спрямованими на усунення інших морфологічних (наприклад, пошкодження хряща або меніска) або функціональних (наприклад, нестабільність) порушень в суглобі.

Ендопротезування суглоба, або артропластика – це хірургічна операція, під час якої зруйновані хворобою частини суглоба замінюються штучними, що повторюють форму нормального суглоба і відтворюють функцію суглоба. Заміна уражених частин суглоба новими призводить до повного усунення болю в суглобі або його значного зменшення та відновлення рухової функції кінцівки при збереженні її опороздатності. Часто ендопротезування є єдиним методом, здатним відновити втрачену рухливість суглоба і ліквідувати біль у ньому. Вже через один-два місяці після ендопротезування суглоба пацієнт може повернутися до активного життя.

Сучасні ендопротези мають тривалий термін експлуатації та здатні служити до 15-20 років, а при зношенні частин ендопротеза його можна знову замінити. Нині у світі щороку проводиться імплантація близько одного мільйона кульшових і більш ніж півмільйона колінних ендопротезів. Найбільші успіхи досягнуті в ендопротезуванні кульшового і колінного суглобів. Також існують та застосовуються ендопротези для плечових, ліктьових, надп'ятково-гомілкових суглобів, міжфалангових суглобів пальців кисті. Вони виготовляються з металу, кераміки, особливо міцної пластмаси.

За більш ніж 30-річну історію конструкція ендопротезів зазнала істотних змін. Сучасний ендопротез складається з високоміцних і біоінертних металевих і полімерних частин (іноді – з кераміки), форма яких до певної міри повторює форму суглоба, в який планується встановити ендопротез.

У здоровому суглобі людини тертя відбувається між суглобовими хрящами.

У штучному суглобі поверхні, що труться, найчастіше виготовляються з:

• металевого сплаву і високоміцного полімеру, що називається поліетиленом високого тиску (пара тертя "метал - пластик");

• кераміки (пара тертя "кераміка - кераміка");

• металевого сплаву (пара тертя "метал-метал").

На сьогодні найбільш поширеною парою тертя є "метал - пластик". Ця комбінація матеріалів забезпечує тривале функціонування суглоба, проте має недолік: знос пластику. Мікрочастини пластику, потрапляючи у тканини, що оточують суглоб, сприяють поступовому розхитуванню компонентів ендопротеза. З часом це призводить до необхідності повторної операції – заміни штучного суглоба.

Пара тертя "кераміка - кераміка" позбавлена цих недоліків, проте має свої: недостатню механічну міцність і складність виготовлення. З цієї причини такі ендопротези застосовуються значно рідше.

У парі тертя "метал - метал" висока міцність поєднується з мінімальним зносом, що гарантує найбільший термін служби таких ендопротезів (до 20 років та більше). Однак велике значення має тип металу, з якого виготовлено протез, оскільки при зношуванні мікрочастинки металу, що потрапляють в організм, можуть справляти негативний вплив.

Існує два типи фіксації ендопротезів: цементна та безцементна. У першому випадку компоненти суглоба кріпляться до кісток за допомогою спеціального високоміцного полімеру, який називають кістковим цементом. У другому випадку поверхня ендопротеза ще на етапі його виготовлення вкривається спеціальним матеріалом, до якого ніби "приростають" оточуючі його кістки. Обидва способи фіксації забезпечують надійне крі-

Конструкції ендопротезів кульшового, колінного та плечового суглобів

Рис. 7.11. Конструкції ендопротезів кульшового, колінного та плечового суглобів

плення ендопротеза. Проте вважається, що молодшим і фізично активнішим пацієнтам з міцною кістковою тканиною краще підходять безцементні ендопротези, тоді як особам похилого віку, що мають остеопоротичні зміни кісткової тканини, – цементні. На вибір ендопротеза також впливає безліч інших чинників, тому правильно підібрати тип ендопротеза може тільки лікар (рис. 7.11).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Травматологія та ортопедія» автора Голки Г.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів та хребта“ на сторінці 9. Приємного читання.

Зміст

  • Історія розвитку травматології та ортопедії

  • Становлення травматології і ортопедії у складі загальної хірургії

  • Травматологія та ортопедія як самостійна хірургічна дисципліна

  • Введення в спеціальність. особливості обстеження травматологічних та ортопедичних хворих. Ушкодження зв'язок, сухожилків та м'язів. Травматичні вивихи

  • Методи обстеження в травматології і ортопедії

  • Історія захворювання (anamnesis morbi)

  • Особливості обстеження постраждалих при політравмі

  • Методика обстеження при ортопедичних захворюваннях та наслідках травм опорно-рухової системи

  • Огляд суглобів і окремих сегментів кінцівок

  • Пальпація

  • Аускультація

  • Визначення обсягу рухів у суглобах

  • Вимірювання довжини кінцівок

  • Особливості обстеження дітей із травмами та ортопедичними захворюваннями

  • Додаткові методи обстеження в травматології та ортопедії

  • Встановлення діагнозу

  • Пошкодження зв'язок, сухожилків та м'язів

  • Вивихи

  • Вивих плеча

  • Вивих кісток передпліччя

  • Вивихи стегна

  • Травматична хвороба. Політравма. Сучасні принципи лікування переломів

  • Кліника

  • Оцінка тяжкості травми

  • Лікування

  • Сучасні принципи лікування переломів

  • Клінічні ознаки переломів

  • Оперативні методи лікування переломів

  • Відкриті переломи

  • Травматичний остеомієліт

  • Гострий травматичний остеомієліт

  • Хронічний остеомієліт

  • Ампутації кінцівок. Реабілітація та протезування інвалідів з дефектами кінцівок. Лікування травматологічних та ортопедичних хворих в амбулаторних умовах

  • Методи та способи ампутацій

  • Реабілітація та протезування інвалідів з дефектами кінцівок

  • Протезування верхніх кінцівок

  • Протезування нижніх кінцівок

  • Лікування травматологічних та ортопедичних хворих в амбулаторних умовах

  • Ушкодження кісток та суглобів верхньої кінцівки

  • Перелом ключиці

  • Вивихи ключиці

  • Вивихи плеча

  • Переломи плечової кістки

  • Перелом діафіза плечової кістки в середній третині

  • Переломи дистального відділу плечової кістки

  • Вивих передпліччя

  • Переломовивихи кісток передпліччя

  • Перелом променевої кістки в типовому місці

  • Ушкодження хребта і таза

  • Класифікація ушкоджень хребта

  • Ушкодження шийного відділу хребта

  • Ушкодження грудного та поперекового відділів хребта

  • Лікування ушкоджень хребта

  • Пошкодження таза

  • Діагностика пошкоджень таза

  • Лікування пошкоджень таза

  • Ушкодження кісток та суглобів нижньої кінцівки

  • Вивих стегна

  • Пошкодження менісків та зв'язок колінного суглоба

  • Розрив зв'язок колінного суглоба

  • Вивих гомілки

  • Переломи кісток гомілки

  • Дегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів та хребта
  • Асептичний некроз

  • Кістоподібна перебудова кісток суглобів

  • Дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта

  • Деформуючий спондильоз та спондилоартроз

  • Спондилолістез

  • Спінальний стеноз

  • Природжені деформації хребта, кісток та суглобів. Сколіоз

  • Вроджена м'язова клишоногість

  • Вроджена дисплазія кульшового суглоба

  • Вроджений вивих стегна

  • Постава та її порушення

  • Сколіотична хвороба (сколіоз)

  • Кіфотична деформація хребта (горб)

  • Запальні, пухлинні та пухлиноподібні захворювання системи опори та руху

  • Доброякісні пухлини кісток

  • Злоякісні пухлини кісток

  • Пухлиноподібні захворювання кісток

  • Загальні захворювання системи опори та руху