Ревматоїдний артрит
Ревматичні хвороби суглобів в усьому світі розглядаються як одна з найпоширеніших патологій сучасного суспільства. У класифікації Американської ревматологічної асоціації виділяють XIII груп ревматичних синдромів і захворювань загальною кількістю понад 100 найменувань. Стільки ж груп включає і вітчизняна "Класифікація і номенклатура ревматичних хвороб".
В Україні за поширеністю ревматичні хвороби займають третє місце після хвороб органів кровообігу і травлення та складають близько 10%, тобто ними хворіє більше ніж 4 мільйони осіб.
Ревматоїдний артрит (РА) – це аутоімунне системне захворювання сполучної тканини, для якого характерний і симетричний ерозивний артрит (синовіїт) і широкий спектр позасуглобових (системних) проявів з хронічним прогресуючим перебігом та переважним ураженням суглобів, розвитком стійких деформацій кінцівок, порушенням їх функції, втратою працездатності та інвалідизацією пацієнтів.
Захворювання може розпочинатися в будь- якому віці, однак відзначено ріст РА з віком. Пік захворюваності припадає на вік від 40 до 50 років та зберігається до 70 років. Через п'ять років від початку захворювання до 60% хворих втрачають працездатність, а через 20 років – 90 %, третина яких стають інвалідами. Протягом 5 років хвороби уражується близько 30 % суглобів, протягом 20 років – 50 %.
Суттєве значення в розвитку РА належить спадковому фактору. Спірним є питання про роль інфекції, переважно вірусної, в розвитку захворювання. Особливої уваги заслуговує вірус Епштейна - Барр, який довгий час може персистувати в лімфоцитах, порушуючи синтез імуноглобулінів. До РА мають схильність люди з вродженою неповноцінністю імунорегуляції. При цьому не виключається, що безпосереднім пусковим фактором хвороби є інфекційний агент, ідентифікувати який поки що не вдається. Основні ланки етіопатогенезу РА можна представити наступним чином (рис. 9.13).
Рис 9.13. Ланки патогенезу ревматоїдного артриту
Основою патогенезу РА вважається розвиток імунопатологічних реакцій – синдрому імунокомплексної хвороби. Чинником такої реакції є порушення регуляції імунної відповіді в результаті дисбалансу функції Т- і В-лімфоцитів, а саме: імунодефіцит системи Т-лімфоцитів, що призводить до неконтрольованого синтезу В-лімфоцитами антитіл, зокрема, IgG. При ураженні етіологічним фактором синовіальної оболонки суглоба виникає місцева імунна реакція з утворенням агрегованих (змінених) IgG, яким властива аутореактивність, що зумовлює можливість вступати в реакцію по типу "антиген – антитіло".
РА розглядають як поліетіологічне захворювання, яке визначається складним поєднанням генетично детермінованих та набутих дефектів ("дисбалансом") регуляторних механізмів, які обмежують патологічну активацію імунної системи у відповідь на потенційно патогенні, а нерідко і фізіологічні стимули, що призводить до швидкої трансформації фізіологічної (захисної) гострої запальної реакції в хронічне прогресуюче запалення, яке є його невід'ємною рисою.
Згідно з МКХ-10 всі випадки РА діляться на серопозитивні та серонегативні.
Основні показники активності РА наведені на рис. 9.14.
В останні роки важливим показником активності процесу вважається рівень гемоглобіну. При відсутності інших чинників анемії (кровотечі гінекологічного генезу, гастроінтестинальні, ХНН та ін.) зниження гемоглобіну нижче 100 г/л свідчить про активний патологічний процес.
Виділяють наступні рентгенологічні стадії РА (за Штейнброкером):
• І – навколосуглобовий остеопороз;
• II – остеопороз + звуження суглобової щілини (можуть бути поодинокі узури–до 5 узур);
• III – те саме+множинні узури (більше S узур);
• IV – те саме + кісткові анкілози.
За клініко-анатомічними характеристиками виділяють:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Травматологія та ортопедія» автора Голки Г.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Загальні захворювання системи опори та руху“ на сторінці 1. Приємного читання.
