Асептичний некроз (аваскулярний некроз, за МКХ-10) – форма дегенеративно-дистрофічного ураження суглобів, при якій первинно уражується субхондральна кісткова тканина з формуванням вогнища асептичного некрозу та подальшим втягненням у дегенеративно-дистрофічний процес усіх елементів суглоба (суглобового хряща, синовіальної оболонки, капсули, періартикулярних м'язів та ін.), див. рис. 7.16.
Начастіше зустрічається асептичний некроз головки стегнової кістки, який є наслідком порушення кровотоку і некрозу елементів кісткового мозку головки стегнової кістки. Захворювання зазвичай розвивається на тлі застосування кортикостероїдів, травми суглоба, зловживання алкоголем, панкреатиту, серпоподібноклітинної анемії, іонізуючої радіації та ін. При відсутності явної причини діагноз формулюється як ідіопатичний некроз головки стегнової кістки, але кількість таких діагнозів останнім часом зменшується з розширенням діагностичних можливостей медицини. Рентгенологічна діагностика дозволяє визначити переважно пізні стадії захворювання при фрагментації або деформації головки стегнової кістки. У більшості випадків ортопедичний прогноз несприятливий – важкий деформуючий остеоартроз кульшового суглоба, при якому нерідко застосовують ендопротезування, артродез суглоба або корекційні остетомії, як методи вибору хірургічного лікування. Рання діагностика можлива лише із застосуванням КТ (комп'ютерної томографії) та магнітно- резонансної томографії (МРТ) кульшового суглоба і дає надію на сприятливі наслідки захворювання із застосуванням консервативного або хірургічного лікування.
Патогенез
У літературі однаково широко представлені дві точки зору: травматична та судинна. Відомо, що асептичний некроз кісткової тканини може бути викликаний різними причинами: порушенням цілісності артерій шляхом їх скручування або здавлення, емболією, тривалим спазмом артерій, венозним стазом та іншими механічними діями. АМГСК в результаті травми суглоба (вивих, перелом зони метаепіфіза) або хірургічного втручання вивчений досить повно, і механізм його виникнення зумовлений порушенням зони артеріального і венозного кровотоку.
Рис. 7.16. Асептичний некроз
Складніше з питанням вивчення патогенезу при так званих нетравматичних АНГСК. Ще В. П. Граціанський у 1955 році показав, що в результаті мікротравми, перевантаження суглоба та інших несприятливих чинників у кістковій тканині відбуваються процеси "перевтоми" Імпульси з вогнища йдуть до кори головного мозку і викликають відповідні зворотні сигнали, що викликають спазм судин або застій крові і лімфи, порушення обміну речовин, накопичення в кістці продуктів розпаду. Це призводить до зміни фізико-хімічних і структурно-динамічних властивостей кістки, що у свою чергу призводять до повільного руйнування кісткових балок, подальшого ускладнення місцевого кровообігу і прогресування процесу. Ця теорія "хронічної мікротравми" підтримується і в даний час багатьма дослідниками.
Welfling J. у 1967 році зробив висновок, що всі некрози головки стегна – ішемічного походження, виникають в результаті емболії артерій. Розлади венозної циркуляції в ураженому діафізі стегна хворих на асептичний некроз дозволили деяким авторам (Шумада І. В., 1990; Ayrolles Chr., 1962) висловити припущення, що первинною зміною є венозна недостатність із подальшим переходом процесу на артеріальну систему.
Порушення кровотоку виявляються підвищенням кров'яного внутрішньокісткового тиску, що посилює ішемічні порушення. На думку ArletJ. і Float, однією з причин остеонекрозу головки стегна є підвищення внутрішньокісткового тиску в проксимальному кінці стегна.
Експериментальними дослідженнями, зіставленими з гістологічним вивченням операційного матеріалу (Стецула В. І., Мороз Н.Ф., 1988), показано, що при порушенні кровотоку в зоні епіфіза, на 3-5 добу утворюються осередки остеонекрозу, які в процесі реваскуляризації заміщуються остеогенною тканиною і в процесі диференціації трансформуються в нормальну кісткову тканину. При несприятливих умовах (перевантаження суглоба) на межі ділянки остеонекрозу і навколишніх тканин розвивається перифокальна зона фіброзу, а потім на тлі вторинних циркуляторних порушень формується зона перифокального кісткового склерозу. Пстологічно в цей період кісткові балки позбавлені остеоцитів, простори між ними заповнені білковими масами, ділянка остеонекрозу відмежована фіброзною тканиною.
Загальна причина, яка об'єднує всі не травматичні випадки остеонекрозу, – остеопенія. При цьому в передньоверхній ділянці головки стегна, на яку припадає велика частина навантаження, відбувається перелом від "втоми" остеопенічних трабекул. Найімовірніше, акумуляція зламаних трабекул може призвести до закриття потоку артеріальної крові і викликати некроз кістки.
Комбінація остеопорозу, механічного тиску, часте застосування остео- та хондропатичних лікарських засобів, а також запалення і больовий синдром призводять до субхондрального трабекулярного перелому і подальшого руйнування та дегенеративного процесу у кульшовому суглобі. У всіх хворих спостерігаються різко виражені порушення функції пересування, обумовлені больовим синдромом,
N.B. Додаткова інформація
З накопиченням клінічного досвіду асептичний некроз головки стегнової кістки стали порівнювати з хворобою Пертеса у дітей і пропонували користуватися цим же терміном. Проте надалі багато дослідників звертали увагу на те, що захворювання у дітей та підлітків перебігає значно легше, ніж у дорослих і, завдяки кращому кровопостачанню і великим репаративним можливостям, закінчується відновленням кісткової тканини, часто навіть зі збереженням форми головки стегнової кістки, чого, як правило, не спостерігається у дорослих. В. Я. Фрідкін та І. Г. Логунова при вивченні рентгенологічної картини АНГСК звертають увагу на особливості її прояву у дорослих (характерна локалізація некротичного вогнища у верхньозовнішньому сегменті головки стегнової кістки, довший процес перебудови кісткової тканини і неповне відновлення структури кістки і форми головки). На міжнародному з'їзді ортопедів і травматологів у Парижі (1966) це питання було програмним, обговорювалися питання етіології, патогенезу і лікування асептичного некрозу. Більшість дослідників однозначно висловилися за судинне походження захворювання (Bosch S., Bickee W., Merle D.). Підкреслювалося також, що факторами, які сприяють розвитку захворювання, можуть бути: травма, у тому числі – повторна мікротравматизація; дисплазія суглоба; тривале застосування лікарських препаратів, у першу чергу – кортикостероїдів і цитостатиків. З широким застосуванням стероїдних препаратів ряд авторів пов'язує збільшення за останній час числа хворих з даною недугою. Велике значення у розвитку АНГСК має зловживання алкоголем.
Захворювання найчастіше зустрічається у чоловіків (8:1) молодого та середнього віку (більше 2/3 всіх випадків) і складає 1,5-2 % від усієї ортопедичної патології. У США щорічно виявляється 15000 випадків АНГСК. За даними ЦІЮ (Москва, Росія, 2010 рік), АНГСК виявляється у 2,3 % пацієнтів і є причиною тривалої прогресуючої інвалідизації у 7 % ортопедичних хворих з порушенням функції нижніх кінцівок. Двостороннє ураження зустрічається, за даними різних авторів у 50% випадків. Найчастішою причиною нетравматичного АНГСК є кортикостероїдна терапія і зловживання алкоголем. Ohzono К. et all (1991) спостерігали 87 пацієнтів (115 кульшових суглобів), у яких причиною асептичного некрозу були: кортикостероїдна терапія (69 пацієнтів), алкоголь (18), ідіопатичний (25).
обмеженням рухів у суглобі, гіпотрофією та порушенням функції м'язів. Лабораторні дослідження у хворих свідчать про порушення капілярного кровотоку, підвищений внутрішньокістковий тиск, синдром гіпер- коагуляції, а також про порушення вегетотрофічної регуляції у цих хворих.
Класифікація За етіологією виділяють:
I. Первинний
• ідіопатичний
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Травматологія та ортопедія» автора Голки Г.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Асептичний некроз“ на сторінці 1. Приємного читання.
