Ушкодження грудного та поперекового відділів хребта

Травматологія та ортопедія

Ушкодження хребта на грудному та поперековому рівнях характеризуються великою різноманітністю порушень цілісності вертебральних і паравертебральних анатомічних структур, які часто локалізуються в ділянці XI, XII грудних та І і II поперекових хребців – у зоні переходу ригідного грудного відділу в мобільний поперековий відділ.

При різкому і надмірному згинанні виникають ізольовані розриви надостьових і міжостьових зв'язок, переломи остистих відростків. Внаслідок прямої дії та раптового надмірного скорочення квадратного м'яза попереку, що прикріпляється до 12 ребра і поперечних відростків I–IV поперекових хребців, відзначаються переломи поперечних відростків.

В результаті безпосереднього докладання сили або перерозгинання хребта може виникнути перелом дужок без зсуву і зі зсувом у бік хребтового каналу, що призводить до пошкодження спинного мозку і його елементів.

Найчастіше зустрічаються переломи тіл хребців (компресійні, компресійно- уламкові, вибухові) і переломовивихи хребців, при яких ушкоджуються передні і задні структури, особливо в грудо-поперековому відділі, що виникають в результаті непрямої травми: осьове навантаження на хребет із згинанням або згинанням та обертанням (рис. 5.10). При цьому нерідко виникають нестабільні форми пошкоджень з утворенням кіфозу та зсувом тіла вищерозташованого хребця відносно нижчерозташованого, що призводить до деформації хребтового каналу і пошкодження його структур.

Уламковий (“вибуховий

Рис. 5.10. Уламковий (“вибуховий") перелом тіла поперекового хребця

Діагностика уражень хребта

Хворі з підозрою на пошкодження хребта потребують ретельного і комплексного обстеження, яке включає з'ясування анамнезу (обставини травми), в якому особливе місце приділяється механізму травми, клінічне обстеження і використання додаткових методів обстеження.

Клінічне обстеження

При проведенні клінічного обстеження пацієнта з пошкодженням хребта у свіжих випадках слід повністю виключити насильницькі рухи голови і тулуба, особливо осьове навантаження на голову і п'яти, оскільки вони можуть посилювати травматичні зміни з боку хребта і анатомічних утворень хребтового каналу. Наявність саден, гематом, деформацій, відомості про механізм травми можуть допомогти у виявленні місць можливих ушкоджень.

Найчастішим клінічним симптомом є біль, який спочатку може бути розлитим, а потім поступово обмежується зоною пошкодження. Інтенсивність болю може бути різною, залежить не тільки від тяжкості кісткових пошкоджень, але і від травми м'якотканинних структур хребта. Нерідко, особливо при поєднаній травмі, хворий не звертає увагу лікаря на біль в ділянці хребта, що призводить до діагностичної помилки і можливості появи або поглиблення неврологічних ускладнень у різні терміни після травми.

Залежно від рівня пошкодження хребта біль може іррадіювати в потиличну ділянку, руку, між лопатками, уздовж хребта, в ділянку сідниць і нижні кінцівки, а також в ділянку передньої черевної стінки. При нестабільних пошкодженнях біль різко посилюється при щонайменшому русі.

Клінічне обстеження хворого з пошкодженням хребта проводять у положенні лежачи на жорсткій основі. При огляді звертає на себе увагу вимушене положення голови у вигляді її згинання, нахилу убік, повороту, зникає шийний лордоз, з'являється кіфоз. Руйнування опорних структур хребтово-рухового сегменту в шийному відділі може виявлятися нестійкістю голови, при якій виділяють тяжкий ступінь – голова хворого не тримається і падає (симптом "гільйотинування"). При середньому ступені хворий підтримує голову руками, а при легкому ступені нестійкості пацієнт утримує голову нерухомо по відношенню до тулуба ("голова статуї"). При травмах грудного і поперекового відділів під час огляду спини звертають увагу на зміну фізіологічних кіфозу і лордозу, появу бічної деформації, напруження паравертебральних м'язів у вигляді валів уздовж остистих відростків пошкодженого відділу. Це є рефлекторною реакцією, що запобігає патологічній рухливості і зміщенню відламків. Пальпацією (поверхневою або глибокою) по лінії остистих відростків визначається рівень пошкодження, а в паравертебральних зонах – стан довгих м'язів спини і болючість поперечних відростків при їх переломах. При переломах поперечних відростків поперекових хребців також відзначається посилення болю при спробі підняти випрямлені ноги, а найбільша болючість виникає при нахилі в здоровий бік. Тяжкі травми грудо-поперекового відділу хребта можуть виявлятися клінікою "гострого живота" ("псевдоабдомінальний синдром" – біль у ділянці живота і навіть певне напруження передньої черевної стінки), що пояснюється подразненням сонячного сплетення і поза- черевною гематомою. У деяких випадках диференційна діагностика може стати важким завданням, вимагаючи динамічного спостереження, а в сумнівних випадках не виключено навіть застосування діагностичного лапароцентезу (лапароскопії).

Після огляду та пальпації слід перейти до перевірки усіх видів чутливості та можливості рухів у суглобах верхніх та нижніх кінцівок. Наявність неврологічних порушень свідчить про ускладнене ушкодження, високу ймовірність нестабільності на відповідному рівні. При переломах поперечних відростків не виключено посилення болю при піднятті прямих ніг у положенні лежачи на спині аж до виникнення симптому "прилиплої п'яти" – неможливості відірвати п'яту прямої ноги від поверхні.

Ускладнені закриті пошкодження хребта можуть виявлятися такими клінічними формами:

• струс спинного мозку – найлегша форма пошкодження спинного мозку, при якій спостерігаються тільки функціональні порушення, що повністю регресують у терміни від кількох хвилин до 5-7 днів після консервативного лікування;

• забій спинного мозку – поряд з функціональними порушеннями спостерігаються необоротні морфологічні зміни у вигляді контузійних осередків або анатомічного розриву спинного мозку. Клінічно забій спинного мозку в гострому періоді травми виявляється спінальним шоком із симптомами повного порушення провідності та анестезії нижче рівня пошкодження;

• здавлення спинного мозку – може бути зумовлене здавленням кістковими фрагментами або елементами пошкодженого міжхребцевого диска, внутрішньохребтовою гематомою (епідуральної, субдуральної, інтрамедулярної локалізації).

За часом розвитку здавлення спинного мозку підрозділяють на:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Травматологія та ортопедія» автора Голки Г.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ушкодження грудного та поперекового відділів хребта“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Історія розвитку травматології та ортопедії

  • Становлення травматології і ортопедії у складі загальної хірургії

  • Травматологія та ортопедія як самостійна хірургічна дисципліна

  • Введення в спеціальність. особливості обстеження травматологічних та ортопедичних хворих. Ушкодження зв'язок, сухожилків та м'язів. Травматичні вивихи

  • Методи обстеження в травматології і ортопедії

  • Історія захворювання (anamnesis morbi)

  • Особливості обстеження постраждалих при політравмі

  • Методика обстеження при ортопедичних захворюваннях та наслідках травм опорно-рухової системи

  • Огляд суглобів і окремих сегментів кінцівок

  • Пальпація

  • Аускультація

  • Визначення обсягу рухів у суглобах

  • Вимірювання довжини кінцівок

  • Особливості обстеження дітей із травмами та ортопедичними захворюваннями

  • Додаткові методи обстеження в травматології та ортопедії

  • Встановлення діагнозу

  • Пошкодження зв'язок, сухожилків та м'язів

  • Вивихи

  • Вивих плеча

  • Вивих кісток передпліччя

  • Вивихи стегна

  • Травматична хвороба. Політравма. Сучасні принципи лікування переломів

  • Кліника

  • Оцінка тяжкості травми

  • Лікування

  • Сучасні принципи лікування переломів

  • Клінічні ознаки переломів

  • Оперативні методи лікування переломів

  • Відкриті переломи

  • Травматичний остеомієліт

  • Гострий травматичний остеомієліт

  • Хронічний остеомієліт

  • Ампутації кінцівок. Реабілітація та протезування інвалідів з дефектами кінцівок. Лікування травматологічних та ортопедичних хворих в амбулаторних умовах

  • Методи та способи ампутацій

  • Реабілітація та протезування інвалідів з дефектами кінцівок

  • Протезування верхніх кінцівок

  • Протезування нижніх кінцівок

  • Лікування травматологічних та ортопедичних хворих в амбулаторних умовах

  • Ушкодження кісток та суглобів верхньої кінцівки

  • Перелом ключиці

  • Вивихи ключиці

  • Вивихи плеча

  • Переломи плечової кістки

  • Перелом діафіза плечової кістки в середній третині

  • Переломи дистального відділу плечової кістки

  • Вивих передпліччя

  • Переломовивихи кісток передпліччя

  • Перелом променевої кістки в типовому місці

  • Ушкодження хребта і таза

  • Класифікація ушкоджень хребта

  • Ушкодження шийного відділу хребта

  • Ушкодження грудного та поперекового відділів хребта
  • Лікування ушкоджень хребта

  • Пошкодження таза

  • Діагностика пошкоджень таза

  • Лікування пошкоджень таза

  • Ушкодження кісток та суглобів нижньої кінцівки

  • Вивих стегна

  • Пошкодження менісків та зв'язок колінного суглоба

  • Розрив зв'язок колінного суглоба

  • Вивих гомілки

  • Переломи кісток гомілки

  • Дегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів та хребта

  • Асептичний некроз

  • Кістоподібна перебудова кісток суглобів

  • Дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта

  • Деформуючий спондильоз та спондилоартроз

  • Спондилолістез

  • Спінальний стеноз

  • Природжені деформації хребта, кісток та суглобів. Сколіоз

  • Вроджена м'язова клишоногість

  • Вроджена дисплазія кульшового суглоба

  • Вроджений вивих стегна

  • Постава та її порушення

  • Сколіотична хвороба (сколіоз)

  • Кіфотична деформація хребта (горб)

  • Запальні, пухлинні та пухлиноподібні захворювання системи опори та руху

  • Доброякісні пухлини кісток

  • Злоякісні пухлини кісток

  • Пухлиноподібні захворювання кісток

  • Загальні захворювання системи опори та руху