Остеосинтез – оперативне з'єднання кісткових фрагментів при переломах та їх наслідках. Термін запропонований A. Lambotte в XIX столітті. Метою операції є усунення зміщення кісткових фрагментів, їх стабілізація на період консолідації, відновлення форми та функції кінцівки. Остеосинтез не прискорює зрощення перелому, а лише оптимізує перебіг репаративної регенерації кісткової тканини, тобто оперативне з'єднання кісткових фрагментів мінімізує кількість випадків дисрегенерації (уповільнене зрощення та незрощення перелому, /творення хибних суглобів та неоартрозів). Проте частота ускладнень після остеосинтезу становить 5-15 %.
Для остеосинтезу застосовуються металеві фіксатори з титану, титано-кобальтових сплавів, харчові марки сталі або металево-полімерні конструкції.
Показаннями до остеосинтезу є:
• неефективність консервативного лікування;
• нестабільні переломи;
• ізольовані переломи променевої та ліктьової кісток, переломи обох кісток передпліччя;
• переломи Галеацці та Монтеджі;
• хибні суглоби та неоартрози;
• внутрішньосуглобові переломи;
• відкриті або ускладнені переломи;
• множинні та поєднані пошкодження;
• переломи у осіб похилого та старечого віку;
• переломи у пацієнтів із психічними розладами.
Протипоказаннями до виконання остеосинтезу є:
• стабільні переломи (вклинені, субперіостальні по типу зеленої гілки у дітей);
• наявність тяжкої супутньої патологїї (серцево-судинна недостатність, некомпенсований цукровий діабет, сирингомієлія тощо), коли ступінь анестезіологічного та операційного ризику дуже високий;
• термінальний стан постраждалих.
Існує чотири способи остеосинтезу, накістковий, внутрішньокістковомозковий (інтрамедулярний), репозиційний та поза- вогнищевий.
Накістковий остеосинтез
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Травматологія та ортопедія» автора Голки Г.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оперативні методи лікування переломів“ на сторінці 1. Приємного читання.
