Пацієнт після ампутації нижньої кінцівки втрачає здатність до пересування, верхньої – до виконання життєвоважливих функцій в усіх сферах діяльності. Мета реабілітації таких пацієнтів полягає в максимальному відновленні відсотка втраченої ними функціональної здатності кінцівки. Це досягається забезпеченням інвалідів технічними засобами реабілітації – протезами, що замінюють втрачену частково або повністю кінцівку.
Вибір протеза для кожного інваліда повинен бути обґрунтований насамперед медичними показаннями, з урахуванням сфери його діяльності, потреб у комфортності та косметичності протеза – що для одних осіб є істотним, а для інших не має суттєвого значення.
Рис. 3.2. Розподіл сегментів стегна за рівнями ампутацій
Рис. 3.3. Розподіл сегментів гомілки за рівнями ампутацій
Медичний висновок про стан здоров'я пацієнта та функціональний стан кукси є основою для вирішення питання про можливість чи неможливість протезування. При необхідності підготовки до протезування, пацієнта направляють на дообстеження та стаціонарне лікування до профільного відділення або протезно-ортопедичного підприємства.
Протипоказання до протезування інвалідів можуть бути тимчасовими, відносними та абсолютними.
Тимчасовими протипоказаннями є захворювання організму та кукси, які після консервативного або хірургічного лікування не перешкоджають протезуванню.
Відносними медичними протипоказаннями можуть бути субкомпенсовані захворювання системи кровообігу, системи дихання, сечовідної системи, центральної і периферичної нервової системи, шкіри, органів зору, доброякісні пухлини кукси і оточуючих тканин.
Абсолютними протипоказаннями до протезування є декомпенсовані захворювання організму.
Функціональний стан кукси визначається: формою та довжиною кукси, станом кровообігу, здатністю м'язів кукси до скорочення, ступенем атрофії, обсягом рухів у суміжному суглобі, станом його зв'язкового апарату, наявністю вад і захворювань кукси.
Довгі кукси – незначно, середні кукси – помірно, а короткі кукси – значно знижують опороздатність протезованої кінцівки (рис. 3.2 та 3.3).
Короткі кукси – ампутація проксимальніше лісфранкового суглоба – за ІІІопаром, човноподібно-клиноподібного та п'ятково-кубоподібного суглобів (за Лаборі), або кубоподібно-плесноподібного суглоба (за Жобером), або через кубоподібну кістку (за Бона - Егером) можуть призвести до повної втрати опороздатності всієї кінцівки (рис. 3.4).
За клінічним станом усі кукси можна розділити на 3 групи: функціональні, малофункціональні та нефункціональні.
Функціональні кукси характеризуються достатньо збереженою функцією м'язів
Рис. 3.4. Короткі кукси стопи (А – за Шопаром, Б–за Наборі, В – за Жобером, Г–за Бона - Егером)
без розладів кровообігу, безболісні, з незмінними об'ємними розмірами, з повним обсягом рухів у суміжному суглобі, без вад і захворювань кістки та м'яких тканин, зі сприятливим рівнем ампутації.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Травматологія та ортопедія» автора Голки Г.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Реабілітація та протезування інвалідів з дефектами кінцівок“ на сторінці 1. Приємного читання.
