Термін "остеомієліт" уперше застосований в практику в XIX столітті французьким хірургом Рейно для визначення запального ускладнення переломів кісток.
Остеомієліт складає до 7 % в загальній структурі захворювань органів опори та руху, характеризується високими показниками незадовільних результатів лікування (до 35 %), а у третини хворих протягом найближчих місяців відзначаються рецидиви остеомієлітичного процесу.
Травматичний остеомієліт являє собою гнійно-некротичний процес у зоні пошкодження кістки з різним ступенем порушення репаративного остеогенезу. Він виникає внаслідок відкритих переломів кісток, рідше – після виконання остеосинтезу (післяопераційний). Морфологічним субстратом гнійно-некротичного осередку є нежиттєздатні ділянки кісткової тканини з явищами запалення в оточуючих тканинах. Травматичний остеомієліт може втягувати в запальний процес магістральні судини з можливістю утворення місцевих (ерозивна кровотеча) та загальних (сепсис) ускладнень.
До негативних факторів, що сприяють розвитку остеомієліту, слід віднести ступінь та характер пошкодження м'яких та кісткових тканин, бактеріальне забруднення ранових поверхонь, вади первинної хірургічної обробки відкритих переломів без промивання сучасними антисептиками та вакуумування, накладання глухого шва на рану з великим натягом, нестабільний остеосинтез, недооцінку ступеня пошкодження шкірно-м'якотканинного комплексу при закритих переломах, неправильне накладання гіпсових пов'язок, особливості імунологічного та соматичного статусу постраждалого.
Виділяють гострий, підгострий та хронічний травматичний остеомієліт. У клінічному перебігу виділяється активна фаза, фаза загострення та затухання (стійкої ремісії), за локалізацією – моноосальне та полі- осальне ураження.
Оскільки травматичний остеомієліт розвивається на фоні пошкодження кісткової тканини, враховуються ознаки зрощення кісток за клініко- рентгенологічними даними:
• остеомієліт, який супроводжується переломом кістки без ознак її зрощення, регенерат між уламками не визначається;
• остеомієліт у поєднанні з хибним суглобом;
• остеомієліт при сповільненій консолідації кісток;
• остеомієліт, який супроводжується дефектом кістки;
• остеомієліт при наявності перелому, який зрісся.
За патологічними змінами м'яких тканин у зоні остеомієлітичного вогнища виділяють наступні:
• нориця при задовільному стані оточуючих м'яких тканин;
• великий рубець м'яких тканин з наявністю нориці та ділянок, уражених виразковим процесом з оголенням або без оголення кістки;
• дефект м'яких тканин у вигляді гнійно-некротичної рани, дном якої є кістка;
• трофічна виразка.
Гострий травматичний остеомієліт
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Травматологія та ортопедія» автора Голки Г.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Травматичний остеомієліт“ на сторінці 1. Приємного читання.
