Дегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів та хребта

Травматологія та ортопедія

Таблиця 7.5. Класифікація дії деяких НПЗП на метаболізм суглобового хряща

Пригнічують біосинтез глікозаміногліканів та метаболізм суглобового хрящаАцетилсаліцилова кислота · Індометацин · Ібупрофен · Фенопрофен · Феніл бутазон
Не впливають на біосинтез глікозаміногліканів та метаболізм суглобового хрящаМелоксикам · Піроксикам · Диклофенак · Суліндак · Целекоксиб
Стимулюють біосинтез глікозаміногліканів та метаболізм суглобового хрящаБеноксапрофен · Тіапрофенова кислота · Парацетамол Німесулід (10 мкг/мл)

Залежно від тривалості дії НПЗП поділяються на препарати короткої дії, середньої тривалості та тривалої дії.

I. НПЗП короткої дії мають період напіввиведення від 2 до 8 годин. До них належать: ібупрофен, кетопрофен, індометацин, фенопрофен, диклофенак, фенамати, толметин.

II. НПЗП середньої тривалості дії характеризуються періодом напіввиведення від 10 до 20 годин. Представниками цієї групи препаратів є напроксен, дифлюнізал, суліндак.

III. НПЗП тривалої дії мають 24 та більше годин напіввиведення. До таких препаратів належать оксиками (піроксикам, мелоксикам, лорноксикам), фенілбутазон.

Стероїдні протизапальні препарати

Системне застосування глюкокортикостероїдних препаратів (ГКС) при остеоартрозі не показане, а періартикулярні та внутрішньосуглобові ін'єкції пролонгованих форм ГКС, виключно за показаннями та з суворим дотриманням правил введення, дають значний, хоча і тимчасовий, симптоматичний ефект. Особливість дії ГКС полягає в тому, що вони, на відміну від більшості гормонів та біологічно активних речовин, здатні відносно вільно проникати через плазматичні мембрани клітин. Провідний шлях дії стероїдних гормонів на клітинні процеси – вплив на генну експресію з гальмуванням біосинтезу простагландинів та лейкотрієнів, що відіграють ключову роль у розвитку запального процесу. Таким чином, провідним механізмом дії кортикостероїдів є пригнічення циклооксигеназного та ліпоксигеназного шляхів метаболізму арахідонової кислоти.

Ін'єкції ГКС не рекомендується проводити частіше 3-4 разів на рік, а інтервал між введенням в один і той же суглоб повинен складати не менше 3 місяців. Основні показання до використання ГКС при остеоартрозі – персистування синовіїту на фоні консервативного лікування, а також персистуюче запалення періартикулярних тканин (тендовагініт, бурсит та ін.).

Введення ГКС протипоказане при інфекційних артритах різної етіології, інфікуванні шкіри та підшкірної жирової клітковини або м'язів у зоні введення, сепсисі, гемартрозах на фоні гемофілії або травм, при внутрішньосуглобових переломах. Абсолютним протипоказанням до застосування ГКС є синдром або хвороба Іценка - Кушинга. З обережністю ці препарати призначаються при артеріальній гіпертензії, виразковій хворобі шлунка або 12-палої кишки, цукровому діабеті, схильності до тромбоутворення, знесиленим хворим. При стійкому больовому синдромі та відсутності синовіїту, що не піддається консервативному лікуванню, інтраартикулярне введення ГКС протипоказане. Протипоказане введення ГКС у сухожилки. За даними Н. J. Kreder та ін. (1994), негативний ефект інтраартикуляних ін'єкцій ГКС у тварин посилювався їх руховою активністю. Після введення ГКС- препаратів необхідно забезпечити спокій для суглоба упродовж 1-2 діб, що сприяє більш вираженому та тривалому ефекту.

Протиартрозні препарати повільної дії (SYSADOA). Як зазначалося вище, препарати групи SYSADOA сьогодні також називають хондромодифікуючими, структурно модифікуючими хрящ, хворобомодифікуючими, хондропротекторними. До таких медикаментів у першу чергу відносяться структурні аналоги хрящової тканини: хондроїтину сульфат, глюкозаміну сульфат, препарати гіалуронової кислоти, діацереїн, неомилювальні сполуки авокадо та сої, комплексні препарати (алфлутоп), комбіновані препарати.

Практично у всіх проведених дослідженнях препарати групи SYSADOA виявили ефективність та безпечність у терапії остеоартрозу.

Глюкозамін (ГА) – це аміномоносахарид, що є компонентом практично всіх тканин людини, включаючи хрящ. Встановлено, що він входить до складу ГАГ, які формують матрикс усіх сполучних тканин. ГА є субстратом для біосинтезу протеогліканів суглобового хряща, а також їх компонентів. Встановлено, що первинна біологічна роль глюкозаміну безпосередньо обумовлена його здатністю стимулювати біосинтез глікозаміногліканів та гіалуронової кислоти, що необхідні для формування протеогліканів.

Хондроїтину сульфат (ХС) разом з кератансульфатом (КС), дерматансульфатом (ДС), гепарансульфатом та гепарином належить до групи сполук, які мають загальну назву – сульфатовані глікозаміноглікани (ГАГ). ХС утворюється в організмі з глюкозаміну. Він входить до складу агрекану – макромолекули, що формує мікрооточення для функціонування хондроцитів суглобового хряща, впливаючи таким чином на їх метаболізм. Важливою властивістю ХС є його здатність впливати на проліферацію та обмін хондроцитів.

Гіалуронова кислота (ГК) – природний полісахарид, присутній у багатьох тканинах організму. ОА супроводжується зміною метаболізму хряща. Одним із наслідків цього процесу є порушення синтезу, а також зміна властивостей ГК, природного компоненту хряща, що визначає в'язкоеластичні властивості синовіальної рідини, які при ОА втрачаються, оскільки залежать від молекулярної маси та концентрації ГК. Протизапальний ефект ГК пов'язаний з її здатністю взаємодіяти зі специфічними рецепторами клітин (хондроцитів, синовіоцитів), такими як CD-44, RHAMM, І-САМ. ГК пригнічує активність ферментів, що руйнують суглобовий хрящ. Знеболюючий ефект ГК пов'язаний як з її властивістю лубриканта, так і можливим прямим впливом на нервові закінчення синовії. Екзогенна ГК активує синтез ендогенної ГК. Числені клінічні дослідження показали високу ефективність ГК при ОА.

Антиоксидантні засоби пригнічують процеси перекисного окислення ліпідів, попереджають та зменшують утворення вільних радикалів і тим самим гальмують деструкцію хряща.

Препарати для покращення мікроциркуляції застосовують у комплексному лікуванні остеоартрозу в стадії ремісії з метою зменшення венозного застою, покращення гемомікроциркуляції в синовіальній оболонці та субхондральних відділах, оптимізації трофіки суглобового хряща, інших суглобових та позасуглобових структур. Сьогодні з цією метою застосовуються наступні лікарські засоби: курантил, трентал, теонікол, нікотинова кислота, детралекс, цикло-3-форт та інші.

Метаболічна терапія спрямована на поліпшення обмінних процесів у суглобовому хрящі, інших елементах суглоба, параарти- кулярних тканинах та в організмі в цілому. У комплексній терапії остеоартрозу вона відіграє важливу роль. Сюди відносять препарати, що впливають на метаболізм кісткової тканини (остеотропні препарати); метаболізм та функціональний стан м'язової тканини (препарати, що нормалізують тонус м'язів); на енергетичний стан тканин та органів, активність процесів анаболізму та катаболізму. До цієї групи також належать фармакологічні засоби ензимотерапії, вітамінні препарати, макро- та мікроелементи.

III. Інтраартикулярне лікування Локальне навколо- та внутрішньосуглобове введення фармакологічних препаратів при остеоартрозі спрямоване в першу чергу на пригнічення активності місцевого запального процесу, а також на попередження або уповільнення дегенеративно- дистрофічного процесу в суглобі. Досягнення вказаної мети здійснюється шляхом інтра- та параартикулярного введення препаратів, дія яких направлена на стабілізацію клітинних мембран; гальмування синтезу і активності ряду протеолітичних і біологічно активних речовин, що сприяють деструкції хряща; поліпшення трофіки тканин суглоба і суглобового хряща; поліпшення гемомікроциркуляції; зниження активності вільнорадикальної ліпопероксидації; імунологічну корекцію тощо.

Серед препаратів, що найчастіше використовуються для навколосуглобового і внутрішньосуглобового введення при остеоартрозі, необхідно відзначити:

• місцеві анестетики (Новокаїн, Лідокаїн, Маркаїн та ін.);

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Травматологія та ортопедія» автора Голки Г.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів та хребта“ на сторінці 6. Приємного читання.

Зміст

  • Історія розвитку травматології та ортопедії

  • Становлення травматології і ортопедії у складі загальної хірургії

  • Травматологія та ортопедія як самостійна хірургічна дисципліна

  • Введення в спеціальність. особливості обстеження травматологічних та ортопедичних хворих. Ушкодження зв'язок, сухожилків та м'язів. Травматичні вивихи

  • Методи обстеження в травматології і ортопедії

  • Історія захворювання (anamnesis morbi)

  • Особливості обстеження постраждалих при політравмі

  • Методика обстеження при ортопедичних захворюваннях та наслідках травм опорно-рухової системи

  • Огляд суглобів і окремих сегментів кінцівок

  • Пальпація

  • Аускультація

  • Визначення обсягу рухів у суглобах

  • Вимірювання довжини кінцівок

  • Особливості обстеження дітей із травмами та ортопедичними захворюваннями

  • Додаткові методи обстеження в травматології та ортопедії

  • Встановлення діагнозу

  • Пошкодження зв'язок, сухожилків та м'язів

  • Вивихи

  • Вивих плеча

  • Вивих кісток передпліччя

  • Вивихи стегна

  • Травматична хвороба. Політравма. Сучасні принципи лікування переломів

  • Кліника

  • Оцінка тяжкості травми

  • Лікування

  • Сучасні принципи лікування переломів

  • Клінічні ознаки переломів

  • Оперативні методи лікування переломів

  • Відкриті переломи

  • Травматичний остеомієліт

  • Гострий травматичний остеомієліт

  • Хронічний остеомієліт

  • Ампутації кінцівок. Реабілітація та протезування інвалідів з дефектами кінцівок. Лікування травматологічних та ортопедичних хворих в амбулаторних умовах

  • Методи та способи ампутацій

  • Реабілітація та протезування інвалідів з дефектами кінцівок

  • Протезування верхніх кінцівок

  • Протезування нижніх кінцівок

  • Лікування травматологічних та ортопедичних хворих в амбулаторних умовах

  • Ушкодження кісток та суглобів верхньої кінцівки

  • Перелом ключиці

  • Вивихи ключиці

  • Вивихи плеча

  • Переломи плечової кістки

  • Перелом діафіза плечової кістки в середній третині

  • Переломи дистального відділу плечової кістки

  • Вивих передпліччя

  • Переломовивихи кісток передпліччя

  • Перелом променевої кістки в типовому місці

  • Ушкодження хребта і таза

  • Класифікація ушкоджень хребта

  • Ушкодження шийного відділу хребта

  • Ушкодження грудного та поперекового відділів хребта

  • Лікування ушкоджень хребта

  • Пошкодження таза

  • Діагностика пошкоджень таза

  • Лікування пошкоджень таза

  • Ушкодження кісток та суглобів нижньої кінцівки

  • Вивих стегна

  • Пошкодження менісків та зв'язок колінного суглоба

  • Розрив зв'язок колінного суглоба

  • Вивих гомілки

  • Переломи кісток гомілки

  • Дегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів та хребта
  • Асептичний некроз

  • Кістоподібна перебудова кісток суглобів

  • Дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта

  • Деформуючий спондильоз та спондилоартроз

  • Спондилолістез

  • Спінальний стеноз

  • Природжені деформації хребта, кісток та суглобів. Сколіоз

  • Вроджена м'язова клишоногість

  • Вроджена дисплазія кульшового суглоба

  • Вроджений вивих стегна

  • Постава та її порушення

  • Сколіотична хвороба (сколіоз)

  • Кіфотична деформація хребта (горб)

  • Запальні, пухлинні та пухлиноподібні захворювання системи опори та руху

  • Доброякісні пухлини кісток

  • Злоякісні пухлини кісток

  • Пухлиноподібні захворювання кісток

  • Загальні захворювання системи опори та руху