Травматичні вивихи стегна (luxacio femoris) виникають унаслідок непрямої масивної травми переважно у чоловіків віком від 20 до 60 років. Частота їх складає від 3 до 7 % від загальної кількості вивихів та значною мірою пояснюється анатомо-фізіологічними особливостями кульшового суглоба: значною глибиною вертлюгової западини, яка збільшується за рахунок хрящової вертлюгової губи, повною конгруентністю суглобових поверхонь, міцністю зв'язкового апарату. Також кульшовий суглоб прикритий потужними м'язами, має значний об'єм рухів при досить малих функціональних запитах.
Найчастіше вивих стегна виникає в результаті непрямого механізму травми, коли сила, яка діє на стегнову кістку, перевищує функціональні можливості кульшового суглоба.
Рис. 1.74. Схема положення головки при різних видах вивихів стегна: 1 – задньоверхній; 2–задньонижній; З – передньонижній; 4 – передньоверхній
Залежно від зміщення головки стегнової кістки щодо вертлюгової западини виділяють чотири основні види вивихів стегна (рис. 1.74):
• задньоверхній – клубовий;
• задньонижній – сідничний;
• передньоверхній – надлобковий;
• передньонижній–обтураторний.
Найчастіше зустрічається задньоверхній вивих стегна, який складає 80-85 % усіх вивихів у кульшовому суглобі. Друге місце за частотою посідає задньонижній вивих, далі передньонижній та передньоверхній.
Хворі скаржаться на сильний біль та втрату функції кульшового суглоба. Активні рухи неможливі, при пасивних рухах виникає симптом пружного опору. Нижня кінцівка займає вимушене положення, що характерне для кожного виду вивиху (рис. 1.75).
При задньоверхньому (клубовому) вивиху стегно помірно зігнуте, приведене та ротоване всередину, спостерігається вкорочення кінцівки. Великий вертлюг визначається вище лінії Розера - Нелатона. У сідничній
Рис. 1.75. Види вивихів стегна та положення нижньої кінцівки при них: А –задньоверхній (клубовий); Б – задньонижній (сідничний); В – передньоверхній (надлобковий); Г – передньонижній (затулений)
ділянці пальпується головка стегнової кістки. Вкорочення ноги досягає 5-6 см.
При задньонижньому (сідничному) вивиху деформація виражена більше. Приведення, згинання та внутрішня ротація кінцівки виражені настільки сильно, що при положенні хворого на спині травмована кінцівка перехрещує здорову ногу вище колінного суглоба. Головка стегнової кістки визначається нижче та ззаду від вертлюгової ділянки. Великий вертлюг визначається дещо вище лінії Розера - Нелатона. Нога вкорочена до 1-2 см.
При передньоверхньому (надлобковому) вивиху кінцівка розігнута, дещо відведена та ротована назовні. Також нога може знаходитися в стані невеликого згинання в кульшовому та колінному суглобах або у випрямленому положенні. При пальпації визначають головку стегнової кістки під паховою зв'язкою. Великий вертлюг зміщений уперед та визначається в стороні від лінії Розера - Нелатона.
При передньонижньому (затульному) вивиху нижня кінцівка різко зігнута в кульшовому та колінному суглобах, значно відведена та ротована назовні.
У деяких випадках унаслідок дії травмуючої сили за віссю шийки стегна виникає перелом вертлюгової западини зі зміщенням головки стегнової кістки в зону перелому – так званий центральний вивих стегна.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Травматологія та ортопедія» автора Голки Г.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вивихи стегна“ на сторінці 1. Приємного читання.
