До таких уражень кісток відносяться патологічні процеси, які за клініко-рентгенологічними та структурними ознаками стоять близько до пухлинних, залишаючись при цьому прогностично сприятливими.
Діагностика цих уражень часто складна, а хибний діагноз може призвести до неадекватних, надмірно радикальних лікувальних заходів, що можуть привести до каліцтва хворого.
Солітарна кісткова кіста
Це одинична одно- або багатокамерна порожнина, що розташовується в проксимальному метафізі довгих кісток, у першу чергу плечової, стегнової, великогомілкової та малогомілкової. Захворювання переважно спостерігається в дитячому та юнацькому віці (в 5-10 років), частіше
у хлопчиків. Етіологія і патогенез захворювання до теперішнього часу залишаються нез'ясованими. Часто пов'язують виникнення кісти з остеодистрофічними процесами.
Солітарна кісткова кіста розвивається безсимптомно, повільно. Діагностується захворювання після незначної травми, внаслідок чого виникає патологічний перелом. Значного зміщення відламків, грубої деформації, масивного крововиливу в ділянці перелому, як правило, не буває. При цьому біль незначний, посилюється при пальпації, функція суміжного суглоба суттєво не порушується.
Вирішальне значення в діагностиці солітарної кісткової кісти належить рентгенологічному обстеженню (рис. 9.11). В області метафіза визначається осередок остеолітичного характеру з рівномірним веретеноподібним здуттям кістки (рис. 9.11).
Переважна більшість учених при аналізі клініко-рентгенологічних проявів захворювання виділяють декілька фаз розвитку процесу: І фаза – остеоліз, II – відмежування, III – відновлення.
Рис. 9.11. Рентгенограма шийки стегнової кістки: А–Б – солітарна кісткова кіста в стадії відмежування; В – через б міс. після операції внутрішньокісткової резекції з пластикою біологічним остеоапатитом: чітка біодеградація керамотрансплантата з осередками відновленої кістки в місцях пластики
У I фазу осередок деструкції має вигляд рівномірного просвітлення, без чітких меж, з рівномірним витонченням кортикального шару кістки. У II – з'являється тонкий шар склерозованої кісткової тканини навколо осередку, що чітко обмежує кісту. З'являється веретеноподібне здуття кістки. У III – зона склерозу навколо патологічного осередку посилюється та збільшується, в осередку з'являються вапняні відкладення, перетинки з кісткових балок, завдяки чому визначається крупноніздрюватий малюнок осередку. Перші дві фази перебігу вважаються активними, коли солітарна кісткова кіста має тенденцію до розвитку, а третя фаза вважається пасивною, тому що захворювання поступово регресує.
Важливе значення для діагностики має пункція кісти. При І-ІІ фазах перебігу з порожнини виділяється кров'яниста рідина під тиском, у III – жовта рідина краплинно.
Мікроскопічно будова вистилки, яка покриває внутрішню поверхню солітарної кісти, представлена волокнистою фіброзною тканиною з помірною кількістю клітин типу фібробластів. Зустрічаються відкладення вапна, остеоїдні структури округлої форми.
Диференційний діагноз слід проводити з гігантоклітинною пухлиною.
Лікування солітарної кісткової кісти в теперішній час розглядається залежно від фаз перебігу. В перші дві фази перевага віддається малоінвазивним, пункційним способам лікування (промивання порожнини розчином амінокапронової кислоти з наступним введенням порошкоподібної гідроксіапатитної кераміки, преднізолону). В третій фазі використовується внутрішньокісткова резекція кістки з пластикою порожнини гідроксіапатитною керамікою, аутокісткою або їх сумішшю. При наявності патологічного перелому фіксацію здійснюють гіпсовою шиною. При адекватному лікуванні солітарної кісткової кісти настає одужання.
Аневризмальна кісткова кіста
Етіологія і патогенез захворювання остаточно не з'ясовані. Виникнення кісти пов'язують з остеодистрофічними процесами.
Захворювання проявляється одиничним осередком. Зустрічається рідко, переважно в 10-20-річному віці, однаково часто у дівчаток і хлопчиків. Переважною локалізацією аневризмальної кісткової кісти є хребці. Далі йдуть стегнова, великогомілкова кістка (уражується діафіз) та кістки таза.
Однією з основних клінічних ознак захворювання є біль. Він непостійний, мало- інтенсивний, посилюється при фізичному навантаженні. З розвитком процесу біль посилюється і стає постійним. При ураженні хребців біль має прогресуючий характер. При цій локалізації захворювання ускладнюється компресією спинного мозку або його корінців.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Травматологія та ортопедія» автора Голки Г.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пухлиноподібні захворювання кісток“ на сторінці 1. Приємного читання.
