Рис. 7.13. Хвора М., 1947 р.н. Рентгенограми ураженого колінного суглоба до (А, В) та після (В, Г) ендопротезування
Головною відмінністю відновного періоду при ендопротезуванні колінного суглоба є необхідність ранньої, регулярної розробки рухів у прооперованому суглобі. Ця процедура починається вже на першу добу після ендопротезування і продовжується щонайменше упродовж 3-4 тижнів після неї. На другий день після операції призначається дихальна гімнастика, лікувальна фізкультура для м'язів кінцівок у вигляді ізометричних вправ. Виконуються легкі згинальні рухи в ендопротезованому суглобі. Пацієнт уже може сідати в ліжку. Ходьба за допомогою милиць рекомендується на третю добу. Після виписки зі стаціонару пацієнт повинен обмежувати навантаження на суглоб (ходьба за допомогою милиць) до 4-6 тижнів після оперативного лікування залежно від особливостей ен- допротеза. Потім рекомендується ходьба з тростиною до трьох місяців, після чого можливе повне навантаження на суглоб.
Ендопротезування плечового суглоба. Ендопротезування плечового суглоба є ефективним і часто єдиним способом відновлення втраченої функції кінцівки. Сьогодні пропонуються два види конструкцій ендопротеза плечового суглоба – ендопротез головки плечової кістки і тотальний ендопротез, тобто заміна обох компонентів суглоба. При цьому у штучно створеному суглобі можуть здійснюватися майже всі рухи, характерні для плечового суглоба. Підбір ендопротеза здійснюється індивідуально, з урахуванням низки особливостей з боку хворого, характеру та стадії патологічного процесу тощо.
Показання до ендопротезування плечового суглоба:
• остеоартроз плечового суглоба III, IV стадії;
• наслідки перелому суглобової (гленоїдальної) западини лопатки та/або головки плечової кістки;
• природжене недорозвинення (дисплазія) плечового суглоба;
• пухлини проксимального відділу плечової кістки.
При імплантації ендопротеза плечового суглоба прагнуть максимально зберегти здорову кісткову тканину. Замість зруйнованих патологічним процесом суглобових поверхонь, що видаляються під час операції, встановлюються компоненти ендопротеза, які відтворюють форму суглобових поверхонь. Протезовані поверхні фіксуються до кістки за допомогою кісткового цементу (рис. 7.14).
Рухи в суглобі після операції починають вже на першу добу. На другий день призна-
Рис. 7.14. Рентгенограми уражених плечових суглобів до та після ендопротезування
чається дихальна гімнастика, лікувальна фізкультура для м'язів кінцівок у вигляді ізометричних вправ. Виконуються легкі рухи у всіх напрямках у протезованому суглобі. Після виписки зі стаціонару пацієнт повинен обмежувати навантаження на суглоб до термінів, що рекомендуються лікарем. Потім рекомендується дозоване навантаження з переходом у повне навантаження на суглоб.
Реабілітація після ендопротезування
Як правило, хворі починають ходити за допомогою спеціальної рамки ("ходунків") уже наступного дня після ендопротезування суглоба. У перші 2-3 дні пацієнт ходить лише по палаті, потім поступово збільшує тривалість прогулянок. Приблизно через 5-7 днів замість ходунків рекомендується використовувати милиці. Протягом 10-14 днів після ендопротезування хворий зазвичай перебуває у стаціонарі. За цей час загоюються післяопераційні рани і хворий виписується додому. До моменту виписки пацієнт повинен уже впевнено ходити за допомогою милиць.
Вдома хворий продовжує щодня виконувати фізичні вправи, яким його навчає лікуючий лікар або інструктор ЛФК. Також більшість пацієнтів продовжують приймати антикоагулянтні препарати, оскільки ризик тромбозів зберігається протягом 3-4 тижнів після операції.
Можливість ходьби з повним навантаженням на нижню кінцівку вирішується з лікарем через 1-1,5 місяця після цементного ендопротезування і через 2-2,5 місяця після безцементного. Загальний термін реабілітації залежить від віку пацієнта і особливостей оперативного втручання. В середньому він складає близько 3-4 місяців. Упродовж цього періоду часу більшість пацієнтів повертається до звичайного життя.
Важливо зазначити, що після ендопротезування протипоказані фізіопроцедури в зоні оперативного втручання: електрофорез, магніт, УВЧ, прогрівання, грязелікування тощо. Ці дії ніяким чином не здатні поліпшити функціонування штучного суглоба і не повинні використовуватися в будь-які терміни після операції.
Артродез. Артродез – хірургічна операція, що полягає у фіксації кісток в суглобі та призводить до повного знерухомлення даного суглоба (анкілозу). Артродезування виконується у випадку, якщо суглоб є вкрай болючим, нестабільним, значно деформованим або уражений хронічним інфекційним захворюванням, а також, якщо хворому через певні причини неможливо або небажано виконувати артропластику або ендопротезування.
Даний вид оперативного лікування суглобів є найстаршим в історичному аспекті і сьогодні накопичено величезний досвід застосування артродезу і значна кількість різноманітних методик його виконання. Так, при виконанні артродезу використовуються найрізноманітніші види фіксації: пластини з гвинтами, гвинти, скоби, стержні, шпиці, кісткові ауто- і алотрансплантати, інтрамедулярні стержні, апарати зовнішньої фіксації, гіпсові пов'язки. При необхідності можна виконати артродез будь-якого суглоба. Певною перевагою даного виду оперативного лікування є те, що саме по собі оперативне втручання не вимагає затрати значних економічних та технічних ресурсів, проте найважливішим аспектом успішного застосування артродезування є кваліфікація хірурга, який його виконує.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Травматологія та ортопедія» автора Голки Г.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів та хребта“ на сторінці 12. Приємного читання.
