Кістоподібна перебудова – форма дегенеративно-дистрофічного ураження суглобів, при якій первинно уражується субхондральна кісткова тканина з формуванням у ній множинних або поодиноких кіст, їх злиттям, проривом у суглобову порожнину та розвитком вторинного остеоартрозу з подальшим втягненням у дегенеративно-дистрофічний процес всіх елементів суглоба (суглобового хряща, синовіальної оболонки, капсули, періартикулярних м'язів та ін.).
Дана патологія зустрічається значно рідше за остеоартроз та асептичний (аваскулярний) некроз. Дегенеративно-дистрофічні зміни з кістоподібною перебудовою кісток суглоба відрізняються від остеоартрозу наявністю кістоподібних просвітлінь у суглобових кінцях кісток. При первинній формі найчастіше вони виявляються в дрібних кістках кисті і є наслідком тривалої, хронічної мікротравми. Але зазвичай існує схильність до виникнення цих змін.
Клініка
Поступово, поволі наростають болі, що посилюються при рухах і після навантаження. Проте надалі при патологічних переломах з проривом кістоподібних утворень у порожнину суглоба можуть виникати внутрішньосуглобовий крововилив, дегенеративне ураження суглобів, вторинний остеоартроз, артритоартроз. На рентгенограмах визначається нормальна або помірно знижена висота рентгенівської суглобової щілини, ледь помітні крайові кісткові розростання і виражена кістоподібна перебудова кісткової структури. Кісти частіше множинні, дрібні, рідше – солітарні і великі. У процесі формування ділянки кістоподібної перебудови не мають чітких меж. Сформовані ж кістоподібні утворення мають чіткі контури за рахунок склеротичних замикальних пластинок. При триваючому фізичному навантаженні (перевантаженні) може статися перелом стінок кістозних утворень, що чітко виявляється при томографії. Описані зміни як первинний прояв характерні для вібраційної хвороби, кесонної хвороби, хронічної мікротравматизації та перевантаження, а також інших професійних захворювань.
Вторинна кістоподібна перебудова часто спостерігається як наслідок первинних захворювань: диспластичний та інші види остеоартрозу; після перенесеного артриту, внаслідок ендокринних захворювань, при системному порушенні обміну речовин (дисметаболічний) та ін.
В основі механізму виникнення кістоподібної перебудови лежать порушення гемомікроциркуляції у певній ділянці субхондральної кісткової тканини епіфіза, що призводить до її гіпоксії, дистрофії та лізису локальної субхондральної ділянки з утворенням кісти.
При клінічному обстеженні, в залежності від стадії патологічного процесу, визначаються наступні клініко-рентгенологічні зміни:
• У першій стадії клінічні симптоми практично відсутні, хворі відзначають незначний дискомфорт після тривалого фізичного навантаження в зоні ураженого суглоба. Іноді визначається обмеження перерозгинання в суглобі. На рентгенограмах визначається зона просвітлення з нечіткими контурами, нерідко правильної форми – початок утворення кісти.
• У другій стадії дискомфорт та больовий синдром у суглобовій зоні наростають, іноді з'являються порушення ходи, накульгування, незначне обмеження рухів у суглобі. Рентгенологічно кіста неправильної форми, але чітко обмежена. В подальшому відбувається збільшення кісти в розмірах, іноді видно перебудову і надлом її стінки аж до прориву в суглоб; суглобова западина і суглобова щілина не змінені.
• Третя стадія характеризується наявністю постійного больового синдрому в зоні ураженого суглоба, іррадіацією болю в суміжні відділи опорно-рухового апарату, зменшенням амплітуди рухів, появою та наростанням контрактур, гіпотрофії м'язів. У подальшому з розвитком та прогресуванням вторинного остеоартрозу спостерігається посилення вказаних симптомів. На рентгенограмах визначається сплощення суглобової поверхні спочатку на обмеженій ділянці (в результаті продавлювання стінки кістки), структура її неоднорідна за рахунок перебудови і реактивних змін навколо кісти, з'являються крайові кісткові розростання. Згодом деформація наростає та прогресує вторинний деформуючий остеоартроз.
Рентгенологічно виділяють наступні стадії кістоподібної перебудови кісток суглобів (рис. 7.18):
• І стадія – виникнення поодиноких субхондральних кіст – просвітлення округлої форми в епіфізарній зоні кістки;
• II стадія – розширення, генералізації і злиття поодиноких кіст у вогнища;
• III стадія – прорив кіст у суглобову порожнину, деформація суглобових поверхонь, розвиток вторинного деформуючого остеоартрозу.
Лікування кістоподібної перебудови кісток суглобів
Лікування залежить від форми патологічного процесу (первинна чи вторинна), а також від стадії перебігу. Зважаючи на схожість патогенезу даної форми дегенеративно-дистрофічного ураження суглобів з асептичним некрозом, що характеризуються первинним ураженням субхондральної кісткової тканини та найчастіше мають у своєму генезі судинні порушення, лікування цих форм подібне. В ранніх стадіях воно спрямоване передусім на розвантаження хворого суглоба та застосування медикаментозних і хірургічних методів для покращення гемомікроциркуляції, зменшення запального процесу за його наявності, зменшення больового синдрому, остеотропні та хондропротекторні медикаментозні засоби. У кінцевих стадіях, коли медикаментозне лікування зазвичай неефективне, застосовується ендопротезування ураженого суглоба, а в разі його неможливості та за наявності протипоказань – артродез. Загальні принципи лікування за допомогою немедикаментозного, медикаментозного та хірургічного (тунелізація, корекційна остеотомія, ендопротезування, артродез) лікування детально викладені у попередніх розділах.
Рис. 7.18. Стадії кістоподібної перебудови кісток суглобів. А -1 стадія; Б-II стадія; В - III стадія
Дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Травматологія та ортопедія» автора Голки Г.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Кістоподібна перебудова кісток суглобів“ на сторінці 1. Приємного читання.
