Вроджена м'язова клишоногість – одна з найбільш поширених вроджених вад і за даними А. Є. Фруміної та Т. С. Зацепіна становить 0,5-2% випадків на 1000 пологів (рис. 8.9). Трапляється вона частіше у хлопчиків і у 60 % буває двобічною, а в 10 % поєднується з іншими вродженими вадами: кривошиєю, дисплазією кульшових суглобів, синдактилією, заячою губою, вовчою пащею та ін.
Вроджена клишоногість є поліетіологічним захворюванням, причиною якого бувають ендо- чи екзогенні фактори, спадковість. Заслуговує уваги точка зору Г. С. Бома, за якою під час закладки органів і систем у ембріона під дією екзо- чи ендогенних факторів на 3-4-му тижні кінцевий сегмент (тобто стопа) нижньої кінцівки не досягає повного повороту у сагітальній площині, що призводить до дисплазії м'язів: литкового, заднього великогомілкового та довгого згинача І пальця. Дисплазія цих м'язів обумовлює виникнення
Рис 8.9. Вроджена м'язова клишоногість
вадового положення стопи, що характеризується такими елементами: equinus – фіксоване підошовне згинання у надп'ятково- гомілковому суглобі, supinatio – поворот стопи всередину та adductio – приведення переднього відділу. Це у свою чергу зумовлює дисплазію та фіброзний процес у зв'язковому апараті надп'ятково- гомілкового суглоба (особливо по задній та медіальній сторонах), а також з часом порушення формування та росту кісток гомілки і стопи.
Клінічні прояви. Одразу після народження привертає увагу вадове положення однієї чи обох стоп, які знаходяться у положенні підошвового згинання [equinus), повороту стопи так, що підошвова поверхня повернута досередини (supinatio) з приведенням переднього відділу стопи (adductio) (рис. 8.9). Ці три симптоми – equinus, supinatio та adductio – і є патогномонічними симптомами вродженої м'язової клишоногості. Залежно від тяжкості деформацій виділяють три її ступені: легкий, середній і тяжкий.
При І ступені спостерігають помірне підошвове згинання (equinus) і внутрішню ротацію (supinatio) з приведенням переднього відділу стопи (adductio). Внутрішня частина стопи за рахунок її увігнутості здається дещо коротшою, а зовнішня, випукла, – видовженою. Крім того, за рахунок внутрішньої ротацїї стопи і приведення переднього відділу внутрішній її край розміщений вище від зовнішнього. П'ята помірно підтягнута догори і супінована. При спробі корекції усі елементи деформації легко усуваються.
При II ступені клишоногості equinus, supinatio стопи і приведення її переднього відділу більш виражені і ригідні. Стопа ротована так, що підошвова поверхня майже повністю повернута назад. П'ята значно підтягнута догори, а передній відділ перебуває у ригідному приведенні. Підошвове згинання стопи під кутом 45-50°.
Контур зовнішньої кісточки рельєфно виступає, а внутрішньої – згладжений. Пасивно деформацію стопи повністю усунути неможливо. Необхідне тривале консервативне лікування.
Третій ступінь клишоногості характеризується тяжкою ригідною деформацією стопи. Вона ротована досередини так, що підошвова поверхня повністю повернута назад. Приведення переднього відділу майже досягає прямого кута, так що на висоті згину утворюється глибока борозна (борозна Адамса) (рис. 8.10).
На тильному боці поверхні під шкірою виступає край головки надп'яткової кістки. Внутрішня кісточка занурена у м'які тканини, а контур зовнішньої рельєфно виступає під шкірою. Стопа видається вкороченою, контури п'яткового горба згладжені, п'ята значно підтягнута догори.
На рентгенограмах надп'яткова кістка дещо сплющена, передня частина її і п'яткової кістки нахилені у бік підошви, а сама п'яткова кістка має вигин назовні, через що здається вкороченою (рис. 8.11). Човноподібна кістка має форму клина, вер-
Рис. 8.10. Важка вроджена м'язова клишоногість. Борозна Адамса
Рис. 8.11. Рентгенограми у прямій та бічній проекціях при вродженій м'язовій клишоногості
хівка якого направлена в бік підошви. П'ята плеснова кістка стовщена, І – стоншена, атрофічна. Усі плеснові кістки повернуті майже під прямим кутом досередини з ротацією досередини так, що І плеснова кістка розміщена зверху, а решта під нею.
У дітей, в яких кістки ще не сформувалися, а лише видні ядра окостеніння, клишоногість визначають шляхом співвідношення осей надп'яткової та п'яткової кісток.
Якщо на передньозадньому знімку стопи провести осі через ядра окостеніння надп'яткової та п'яткової кісток, то вони не вписуються в загальну підошвову вісь стопи і утворюють між собою кут, менший ніж 45°, а при значних ступенях клишоногості на рентгенограмах ядра окостеніння накладаються одне на одне, а п'яткова і надп'яткова кістки часто виявляються розміщеними паралельно, причому довга вісь надп'яткової кістки проходить латерально до І плеснової.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Травматологія та ортопедія» автора Голки Г.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вроджена м'язова клишоногість“ на сторінці 1. Приємного читання.
