Спінальний стеноз – зменшення просвіту спинномозкового каналу по відношенню до його вмісту зі специфічними клінічними проявами. Стеноз – поняття структурне, функціональне та клінічне. Отже, можна дати інше визначення спінального стенозу – це захворювання, яке характеризується вираженою невідповідністю між розмірами спинномозкового каналу та його вмістом з декомпенсацією функцій, втратою резерву захисної функції та появою специфічних неврологічних порушень елементів спинного мозку і нервових корінців (О. I. Продан). Уперше стеноз описав шведський нейрохірург Н. Verbiest.
Класифікація
За етіологією розділяють вроджений та набутий стеноз (Verbiest). Вроджені стенози бувають вкрай рідко. В подальшому Nelson удосконалив та розширив класифікацію стенозів.
За етіологією:
• 1. Вроджений:
– ідіопатичний (формується в результаті генетично детермінованого порушення розвитку кісткових елементів хребців у постнатальному періоді);
– хондродистрофічний.
• 2. Набутий:
– дегенеративний (центральний стеноз, латеральний стеноз, дегенеративний спондилолістез);
– комбінований (поєднання елементів вродженого та дегенеративного стенозів);
– спондилолістезний;
– ятрогенний (постламінектомічний, після дорзального чи вентрального спондилодезу).
В інституті імені професора Μ. І. Ситенка стеноз поділяють на диспластичний, дегенеративний та змішаний. Диспластичний стеноз може бути пов'язаний як з вродженою (генетично детермінованою), так і з дисплазією, набутою в постнатальному періоді і пов'язаною з порушенням морфогенезу хребців аж до завершення росту. Дегенеративний стеноз виникає на фоні дегенеративних змін спинномозкового каналу. У свою чергу, кожен з цих стенозів поділяється на 3 види: дислокаційний, гіперпластичний, змішаний. Кожен цей вид поділяється залежно від локалізації на центральний, латеральний, форамінальний.
В сучасних класифікаціях виділяють стеноз залежно від локалізації: центральний, латеральний, форамінальний. Виділяють термін "динамічний стеноз", який характеризується виникненням стенозування СМК при рухах (розгинання).
У патогенезі стенозу виділяють наступні механізми:
• механізми ремоделювання спинномозкового каналу, що призводить до звуження просвіту СМК;
• механізми компресії нервових структур (спинного мозку, нервових корінців) та компресія судинних структур, які викликають ішемію нервових елементів.
Дегенеративні зміни в МХД (зниження висоти), антелістез, ретролістез та латеролістез, гіпертрофія дуговідросткових суглобів, осифікація жовтої зв'язки, остеофіти суглобових фасеток призводять до зменшення просвіту СМК, що призводить до компресії нервових структур. Навіть при відносно широкому СМК значна осифікація суглобових фасеток призводить до стенозування латеральних рецесусів. Залежно від гіпертрофії та дегенерації тих чи інших структур ХРС виникає компресія переважно центральної чи латеральної частини СМК. Гіпертрофія та осифікація жовтої зв'язки, задньої поздовжньої зв'язки (хвороба Форестьє), нижніх суглобових фасеток призводить переважно до центрального стенозу; гіпертрофія верхніх суглобових фасеток – переважно до латерального стенозу. Тому спондилоартроз частіше супроводжується латеральним стенозом.
Клініка. Прояви стенозу переважно неврологічні. В залежності від рівня стенозування виникає та чи інша симптоматика. Частіше стеноз виникає на поперековому рівні (в порядку спадання L4-L5, L3-L4, рідше L3-L4 і ще рідше L5-L1, проте буває стеноз і в шийному відділі. Хворіють переважно люди старшого віку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Травматологія та ортопедія» автора Голки Г.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Спінальний стеноз“ на сторінці 1. Приємного читання.
