• глюкокортикоїди (Дипроспан, Флостерон, Депо-медрол та ін.);
• інгібітори протеаз (Контрикал, Гордокс, Трасилол);
• хондропротектори (комплексні препарати; Алфлутоп; препарати гіалуронової кислоти: Гіалуаль-артро, Синокром, Сингіал та ін.);
• замінники синовіальної рідини (Полівінілпіролідон, Нолтрекс, Синвіск та ін.);
• препарати антигомотоксичної терапії (Траумель С, Цель Т, Дискус композитум та ін.);
• антиоксидантні препарати (Орготеїн).
Важливо відзначити, що метод локального інтра- та параартикулярного введення фармакологічних препаратів при остеоартрозі застосовується в комплексі з системним фармакологічним, нефармакологічним, а також хірургічним лікуванням.
IV. Хірургічне лікування Оскільки захворювання має прогресуючий характер, необхідно вирішувати питання про можливе оперативне лікування в ранні строки для збереження неушкоджених ділянок хряща, забезпечення рівномірного навантаження на всі зони суглоба, відновлення конгруентності, активізації гемомікроциркуляції в субхондральних зонах та ін. У пацієнтів з пізнішими стадіями захворювання (III–IV) може виникнути питання про необхідність ендопротезування або виконання стабілізуючих (артродезуючих) оперативних втручань.
Хірургічні втручання при дегенеративно- дистрофічних захворюваннях суглобів представлені наступними їх видами:
• Артроскопічне оперативне лікування суглобів, лаваж.
• Корекційні остеотомії.
• Ендопротезування та артропластика суглобів.
• Артродезування.
Артроскопічне оперативне лікування суглобів. Розвиток артроскопії бере свій початок з 20-30 років XX сторіччя. Спочатку метод застосовувався тільки в експерименті, а з появою у 1931 році завдяки професору Kenji Takagi оптичного приладу, що мав діаметр 4,0 мм, стало можливим не тільки оглядати суглоб, але й проводити біопсію, для чого в комплекті був спеціальний інструмент.
Метод артроскопії дозволяє виконувати оперативні втручання на суглобах з мінімальним пошкодженням навколишніх тканин (рис. 7.7). У проекції суглобової щілини (колінного, плечового, надп'ястковогомілкового, ліктьового, інших суглобів) роблять декілька, зазвичай два-три маленьких розрізи (проколи). В один із них вводять тонкий оптичний прилад – артроскоп, що має діаметр від 2 до 5,5 мм, завдовжки 12- 14 см, сполучений із цифровою відеокамерою. Через інший порт вводять спеціальний щуп або тонкі інструменти (маніпулятори). Хід операції хірург контролює на моніторі, що забезпечує збільшення зображення у 6-8 разів порівняно з реальними розмірами всіх внутрішньосуглобових структур. Така методика забезпечує високу точність маніпуляцій в суглобі та їх виняткову акуратність. Цей вид хірургії дозволяє уникнути великих розрізів і розтину суглоба хворого, що має принципове значення для прискореного відновлення пацієнтів після операції.
Сьогодні найпоширенішим є артроскопічне оперативне лікування колінного та плечового суглобів. Артроскопія ліктьового суглоба, суглобів кисті, кульшового, надп'ятково-гомілкового суглобів носить переважно діагностичний характер, хоча з розвитком артроскопічної техніки все більше розширюються показання та можливості щодо виконання артроскопічних оперативних втручань на цих суглобах.
Артроскопічна хірургія остеоартрозу характеризується наступними можливостями. Передусім, вона дає чудову діагностичну можливість визначити тактику лікування: наприклад, за відсутності хряща в зовнішньому і внутрішньому відділах колінного суглоба – показане його тотальне ендопротезування, при збереженні одного з відділів визначаються показання до виконання корекційної остеотомії або монокондилярного ендопротезування, які виконують відразу після артроскопічної операції або пізніше.
Рис. 7.7. Проведення артроскопії колінного суглоба
При артроскопії видаляють хондроматозні та інші тіла, як вільні, так і прикріплені. Виконують видалення пошкоджених менісків, а також гіпертрофовані та фіброзно змінені ділянки синовіальної оболонки і жирового тіла в передньому відділі суглоба, які, як правило, заважають повному розгинанню. У ряді випадків це дає можливість усунути згинальну контрактуру. Також, за допомогою електроінструмента, виконують латеральне звільнення наколінка. Іноді контрактура обумовлена кістковими деформаціями виростків стегнової кістки; в таких випадках артропластика не виконується, оскільки це може призвести до травми суглобових поверхонь і не дасть клінічного ефекту. За наявності кісткових розростань або остеофітів у ділянці між- виросткового проміжку, які викликають дискомфорт, показана їх резекція. При виявленні ділянки ушкодженого хряща, що характеризується розм'якшенням, розволокненням та нерівністю, під час артроскопії за допомогою шейвера виконують її шліфування. Вищеперелічений об'єм в "артроскопічній” літературі називають артролізом, дебридментом або абразивною артропластикою.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Травматологія та ортопедія» автора Голки Г.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів та хребта“ на сторінці 7. Приємного читання.
