Ретельно і грамотно зібраний анамнез разом з уточненими скаргами хворого є основою подальшого лікувально-діагностичного пошуку. Відомо, що той, хто добре розпитує, правильно визначає діагноз. "Мистецтво збирання анамнезу полягає в умілому відкиданні всього помилкового, другорядного і виділення достовірних фактів, що сприяють правильному встановленню діагнозу" (Р. Р. Вреден, 1938). Водночас лікар – не слідчий і не може наполягати на отриманні даних, які потерпілий хоче приховати. Анамнез збирають виключно з метою максимально ефективно надати медичну допомогу.
Слід звернути увагу на наступні аспекти:
1. Що і де сталося? Обставини травми багато в чому визначають напрям діагностичного пошуку. В той же час з'ясування обставин травми, а також об'єм і зміст першої
допомоги, характер іммобілізації кінцівки і особливості транспортування хворого до лікувальної установи мають не лише медичне, але й юридичне значення. Усі ці дані, отримані зі слів постраждалого або від осіб, які його супроводжують, занотовують до історії хвороби. Інформація, повідомлена лікареві про виробничу травму, дорожню пригоду і номери машин при дорожньо- транспортній аварії, імена або прикмети людей, які завдали травму, іноді буває дуже важлива при визначенні міри відповідальності посадовців або окремих громадян та призначенні матеріальної допомоги потерпілому. Збір такої інформації та її фіксація в медичних документах є обов'язком медичного персоналу, до виконання якої необхідно ставитися відповідально.
2. Як сталося ушкодження? З'ясування механізму травми і тривалість посттравматичного періоду визначають тактику обстеження хворого. Лікар має можливість детально ознайомитися з тим, як потерпілий упав, що відчув, чи зміг самостійно піднятися. При розпитуванні потерпілого необхідно звернути увагу на силу травмуючої дії, положення пацієнта у момент травми, стан його психіки і свідомість після травми; чи була травма прямою, чи непрямою.
Існує низка типових механізмів травми, на підставі яких можна запідозрити той або інший варіант ушкоджень, що часто зустрічаються. Практично кожна анатомічна область опорно- рухової системи має свій типовий механізм травми. Знання типових механізмів травми дозволяє правильно зорієнтувати діагностичний пошук і уникнути багатьох помилок.
• 3. Дата і час отримання травми. Знання строку, що минув з моменту ушкодження, може значною мірою полегшити діагностику і вироблення лікувальної тактики. Так, інформація про те, чи розвинувся виражений набряк стопи "блискавично", протягом півгодини після травми, чи поступово збільшувався протягом тижня, вже дозволяє оцінити тяжкість ушкодження. Тривалий час (понад два тижні), що минув з моменту ушкодження, суттєво впливає, наприклад, на оцінку можливості закритого вправлення вивихів, репозиції переломів, виконання первинного шва нервів і сухожилків.
• 4. Характер наданої раніше медичної допомоги або лікування. Надання (чи ненадання) медичної допомоги постраждалому в перші хвилини і години після травми істотно впливає на клінічну картину. При наданні неадекватної або з запізненням першої допомоги можуть з'явитися симптоми, пов'язані вже з розвитком ранніх ускладнень – порушення периферійного кровопостачання й іннервації через здавлення неправильно накладеною шиною, пов'язкою, утворення епідермальних пухирів (фліктен) через набряк, який збільшується, перфорація шкіри кістковим відламком при неспроможності іммобілізації та ін. Своєчасно ж управлений вивих, точна репозиція кісткових уламків можуть істотно змінити характер скарг пацієнта, зменшити або звести майже нанівець інтенсивність болю.
Важливо скласти повне уявлення про те, як лікувався пацієнт раніше, щоб зберегти послідовність лікування або провести його корекцію.
Історія життя (anamnesis vitae)
Традиційно обов'язкові дані, що збираються незалежно від характеру патології (дата народження, розвиток, перенесені захворювання, алергологічний анамнез, шкідливі звички, умови праці і побуту та ін.).
Водночас при обстеженні пацієнтів ортопедо-травматологічного профілю слід звернути особливу увагу:
• на стан здоров'я та захворювання, що призводять або можуть призвести до порушень і змін репаративної здатності (цукровий діабет, тиреотоксикоз, колагенози, туберкульоз, гормонотерапія, клімакс, вагітність, професійні шкідливості);
• шкідливі звички (особливо систематичне вживання алкоголю, наркотичних речовин) здатні призвести до розвитку остеопорозу, психічних і неврологічних розладів тощо;
• раніше перенесені травми, їх наслідки, функціональні результати після закінчення лікування;
• умови праці і побуту (заняття спортом), пов'язані з отриманням мікротравм, підвищеними або істотно зниженими фізичними і функціональними навантаженнями на опорно-рухову систему;
• на алергічні реакції, викликані загальними і місцевими анальгетиками, антибіотиками (як медикаментами, найчастіше вживаними в травматологи), а також на шкірні захворювання (екзема, контактні дерматити);
• перенесені операції, гемотрансфузії;
• захворювання на туберкульоз, вірусний гепатит, ВІЛ-інфекцію.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Травматологія та ортопедія» автора Голки Г.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Історія захворювання (anamnesis morbi)“ на сторінці 1. Приємного читання.
