Цей етап розвитку травматології, ортопедії і протезування в першій половині XX ст. вирізнявся низкою особливостей:
• за тривалістю він був у три рази коротший від першого;
• відбулося остаточне оформлення нової клінічної дисципліни;
• впровадження нових прогресивних методів лікування хворих з переломами кісток кінцівок: консервативного (скелетне витягнення) та оперативного (внутрішній остеосинтез);
• створення ефективних систем профілактики і комплексного лікування хворих на поліомієліт і кістково-суглобовий туберкульоз;
• розробка патогенетично виправданих підходів до лікування вогнепальних поранень кінцівок, що базуються на строго науковій сукупній оцінці особливостей ранової балістики сучасних ранячих снарядів, патоморфології й патофізіології вогнепальної рани.
Професор Г. І. Турнер (1858-1941)
Початок другого етапу розвитку травматології й ортопедії пов'язаний з відкриттям у Санкт-Петербурзі при Медико-хірургічній академії у 1900 році першої в країні клініки і кафедри ортопедії, створеної на базі існуючої кафедри десмургії і механургії. Її засновником і незмінним керівником упродовж 46 років був основоположник вітчизняної ортопедії професор Г. І. Турнер. За час своєї діяльності він удосконалив гіпсову техніку і деякі пов'язки, запропонував гіпсову лонгету для фіксації плеча, названу його ім'ям, удосконалив методику лікування переломів витягненням, маршових переломів стопи, застарілих переломів наколінка і захворювань хребта: туберкульозного спондиліту, спондилолістезу, люмбалгій.
У 1906 році в Санкт-Петербурзі було відкрито перший у країні ортопедичний державний шпиталь, який очолив вихованець Медико-хірургічної академії професор Р.Р. Вреден (1867-1934) і керував ним до кінця свого життя. У 1924 р. шпиталь перейменовано в травматологічний інститут, а в 1934 р. йому присвоєно ім'я Р. Р. Вредена. Він був активним і винахідливим хірургом, модифікував існуючі та запропонував велику кількість нових операцій, розробив мето
Професор Р. Р. Вреден (1867-1934)
дики артропластики кульшового і колінного суглобів, спростивши доступ за рахунок резекції великого вертлюга, провів резекції ребрових горбів при сколіозі, запропонував артродези променево-зап'ясткового і надп'ятково-гомілкового суглобів та операції при викривленні першого пальця стопи назовні, метаплазії стегна при згинальних контрактурах колінного суглоба, описав нові симптоми при розривах менісків.
Третім центром вітчизняної травматології й ортопедії став Медико-механічний інститут, відкритий у Харкові в 1907 р. за кошти гірничопромисловців Росії для лікування шахтарів, які отримували виробничу травму. Вже з назви нового інституту можна зробити висновок, що за профілем своїх наукових і клінічних інтересів він не був схожий на своїх старших побратимів у Петербурзі, його з повною підставою можна іменувати першим вітчизняним інститутом травматології і ортопедії (нині Інститут патології хребта і суглобів). Засновником і першим директором аж до 1925 р. був К. Ф. Вегнер. Після його переїзду в Москву директором Українського державного клінічного інституту ортопедії і травматології було призначено доктора медицини М. І. Ситенка,
Μ. І. Ситенко (1885-1940)
Професор О. О. Корж (1924-2010)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Травматологія та ортопедія» автора Голки Г.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Травматологія та ортопедія як самостійна хірургічна дисципліна“ на сторінці 1. Приємного читання.
