Застосування комп'ютерної томографи (КТ) дає можливість об'єктивно оцінити взаєморозташування суглобових поверхонь та характеристики кісткової структури суглобових кінців кісток. Дослідження суглоба дає трьохплощинне уявлення про вогнище ураження, його розташування, розміри, протяжність, зв'язок з іншими елементами суглоба. Перевагами цього методу є можливість детальної оцінки структури кісткових елементів суглоба, що має важливе значення при післятравматичному остеоартрозі, коли потрібно визначати наявність кісткових дефектів, зміну форми суглобових поверхонь, характер структурних змін кісток (остеосклероз, остеонекроз, остеопороз, кістоподібні утворення тощо).
Діагностично-лікувальна артроскопія
Діагностично-лікувальна артроскопія – один із сучасних найбільш поширених методів діагностики та лікування остеоартрозу, особливо на ранніх стадіях. Артроскопія дає можливість виявити патологічні зміни або пошкодження практично всіх внутрішньосуглобових елементів та зафіксувати виявлені зміни на плівці або цифровому носії. Під час проведення дослідження візуалізуються всі внутрішньо- суглобові структури – суглобовий хрящ, синовіальна оболонка, зв'язки, внутрішньосуглобові тіла, меніски, сторонні тіла, жирові тіла тощо. При остеоартрозі чітко визначаються зміни в суглобовому хрящі у вигляді розм'якшення, розволокнення та ерозії (рис. 7.6). Відмічається гіперемія та помірний набряк синовіальної оболонки, її ворсинчаста гіпертрофія, часто з зонами фіброзного переродження поблизу вогнища деструкції суглобового хряща. Також
Рис. 7.6. Артроскопічна картина стану суглобового хряща при гонартрозі (А – відповідає І стадії за J. Н. Kellgren & J. S. Lawrence, 1957; Б – II стадія; В – III стадія; Г – IV стадія)
визначаються характерні зміни синовіальної рідини – вона набуває інтенсивного жовтого забарвлення, мутна, опалесціююча, містить велику кількість фібрину, решток колагенових фібрил та фрагментів хрящового матриксу. Проведення артроскопічного дослідження може супроводжуватися значним промиванням порожнини суглоба з видаленням вільних дрібних фрагментів дегенеративно змінених тканин суглоба, частини гіпертрофованих ворсин синовіальної оболонки. Також, за необхідності, можливе проведення дебридменту (див. с. 270) та згладжування суглобового хряща, що дозволяє значно поліпшити функцію суглоба на тривалий період часу.
При проведенні діагностично-лікувальної артроскопії з'являється можливість виконати забір біологічного матеріалу (хряща) – біопсія, з метою подальшого гістоморфологічного дослідження, що дає можливість остаточної достовірної верифікації діагнозу. Діагностично-лікувальна артроскопія вважається сьогодні "золотим стандартом" у діагностиці остеоартрозу, особливо на ранніх стадіях, оскільки дозволяє чітко визначити ступінь дегенеративних змін суглобового хряща, їх локалізацію, протяжність та поширеність на інші елементи суглоба, справляє лікувальний ефект, а також допомагає у виборі оптимального методу лікування конкретного хворого.
Лабораторна діагностика
До серологічних "маркерів" ОА відносяться продукти деградації ПГ (кератансульфат, хондроїтинсульфат, глікозаміноглікани (ГАГ), фрагменти ПГ), стромелізин, проколаген II типу, остеокальцин, продукти метаболізму синовіоцитів (цитокіни, білки), кристали (кальцій, апатити, пірофосфати). При остеоартрозі переважають процеси катаболізму, при цьому макромолекули (передусім матриксу суглобового хряща) або їх фрагменти потрапляють у синовіальну рідину, кров та сечу, де їх можна визначити. Також маркерами метаболізму суглобового хряща та синовіальної оболонки можуть бути специфічні клітинні фермети та цитокіни, що потрапляють у тканинну рідину при запаленні.
Так, при остеоартрозі змінюється фізичний, клітинний та молекулярний склад синовіальної рідини, що визначається при лабораторному дослідженні. Синовіальна рідина прозора або слабко мутна, високої або середньої в'язкості, муциновий згусток щільний. Кількість клітин в 1 мкл синовіальної рідини від 500 до 5000, нейтрофіли складають менше 50 %, можуть виявлятися фрагменти хрящової тканини.
Згідно з сучасними даними про молекулярні маркери метаболізму суглобових тканин у синовіальній рідині та сироватці крові, найбільш об'єктивними вважаються маркери агрекану, білки хрящового матриксу, металопротеїнази. Також у синовіальній рідині визначається підвищення рівнів кератансульфатів, протеогліканів, протеаз, С-пропептиду колагену II типу, фібронектину, цитокінів, гіалуронідази тощо.
Гістоморфологічна діагностика
Гістоморфологічний метод оцінки біоптату суглобового хряща або синовіальної оболонки, які можна отримати під час проведення артроскопії, дає можливість достовірного встановлення діагнозу, а також уточнення його стадії. При дослідженні біоптату синовіальної оболонки визначається, що покривні клітини розташовані в один ряд, ворсини атрофічні, судин мало, виявляються значні зони фіброзу, жирової перебудови. Дослідження біоптату хрящової тканини дає можливість визначити зменшення площі перихондроцитарних лакун у поверхневих шарах, зменшення щільності клітин у глибоких шарах, зменшення кількості ядер в лакунах середньго шару, збільшення товщини кальцифікованого шару хряща. У сучасній літературі морфологічні ознаки остеоартрозу описані V. S. Scott.
Лікування хворих на остеоартроз
Сучасне лікування остеоартрозу базується на принципах етапності,
безперервності та наступності. Воно передбачає індивідуальний та комплексний підхід до хворого.
На підставі аналізу даних доказової медицини Європейською антиревматичною лігою (EULAR) були розроблені та прийняті рекомендації з лікування остеоартрозу колінних та кульшових суглобів. Вказані рекомендації передбачають чотири основні групи лікувальних заходів при остеоартрозі: нефармакологічне лікування, фармакологічне лікування, інтраартикулярне лікування та хірургічне лікування.
I. Нефармакологічне лікування
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Травматологія та ортопедія» автора Голки Г.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів та хребта“ на сторінці 4. Приємного читання.
