Проміжні філаменти утворені довгими білковими молекулами товщиною 8-10 нм. Вони тонші від мікротрубочок, але грубни за мікрофіламенти, тому й одержали таку назву.
Мікрофіламенти – цс білкові нитки товщиною приблизно 5 нм. Більшість мікрофіламентів утворена з молекул актинів, яких близько 10 видів. Активові філаменти можуть групуватися в пучки, що утворюють власне опорні структури цитоскелста. Філаменти актину здатні також утворювати комплекси з полімерними молекулами білка міозину. Мікрофіламенти при з'єднанні з плазмолемою здатні змінювати її конфігурацію. Це сприяє надходженню речовин у клітину шляхом ніпоцитозу і фагоцитозу.
Центросома (клітинний центр або цитоцентр) (рис. 6) утворена з двох розташованих поряд центріолей (диплосом), які оточені центросферою (перицентріолярним матриксом). Центросфера є гіалоплазмою, що не містить органел. Обидві центріолі диплосоми розташовані між собою під кутом. Основною функцією центросоми є участь в утворенні і рості нових мікротрубочок. Перебудова структур мікротрубочок відбувається постійно. Вона також
Рис. 6. Будова центросоми (клітинного центру або цитоцентру)
забезпечує розходження хромосом при поділі клітини. В іитерфазі клітини центросома розміщена біля ядра. Ця органела відсутня в яйцеклітині.
Кожна центріоль представлена циліндром, стінки якого складаються з 9 комплексів мікротрубочок довжиною 0,5 мкм і діаметром 0,25 мкм. Кожен комплекс утворений з 3 мікротрубочок, тому називається триплетом. Триплети, що розташовані між собою під кутом приблизно 50°, складаються з 3 мікротрубочок діаметром приблизно 20 мм (зсередини назовні): повної А, неповних В і С. Від трубочки А відходять дві “ручки”. Одна з них спрямована до трубочки сусіднього триплету, інша – до центру циліндра. Внутрішні “ручки” нагадують фігуру зірки або спиць колеса. Центріолі – саморегулюючі структури, що подвоюються в процесі клітинного циклу. При мітотичному поділі обидві центріолі розходяться до протилежних полюсів клітини. Центріолі беруть участь в утворенні мітотичного веретена, базальних тілець війок і джгутиків.
Рибосоми – цс тільця діаметром 20-30 нм, що складаються з двох субодиниць – великої і малої. Кожна субодиниця представлена комплексом з рибосомальної РНК (рРНК) і білків. Основна функція рибосом – збирання білкових молекул з амінокислот, які постачають транспортні РНК (тРНК). Між субодиницями рибосоми є щілина, в якій розташована молекула інформаційної РНК (іРНК), а на великій субодиниці – борозенка, у якій формується новий білковий ланцюг. Послідовність складання амінокислот у білковий ланцюжок відповідає нуклеотидам у ланцюзі і РНК. Таким способом здійснюється трансляція генетичної інформації.
Рибосоми можуть розташовуватися в гіалоплазмі поодиноко або групами у вигляді розеток, спіралей, завитків. Такі групи називають полірибосомами (полісомами). Значна частина рибосом прикріплена до мембран, до поверхні ендоплазматичної сітки і до зовнішньої мембрани каріотеки. Вільні рибосоми синтезують білок, необхідний для життєдіяльності самої клітини, а рибосоми, прикріплені до мембрани – білок, що виводиться з клітини. Кількість рибосом у клітині може досягати десятків мільйонів.
Серед спеціальних органел виділяють миготливі війки і джгутики. Детальний опис інших спеціальних органел наведено у відповідних розділах з цитології, ембріології, гістології.
Війка – це виріст плазмолеми клітини довжиною 5-10 мкм і діаметром 200 нм (рис. 7). В основі війки на рівні кортикального шару цитоплазми розташоване базальне тільце (кінетосома), яке утворене дев'ятьма периферійними триплетами коротких мікротрубочок, що оточують один центральний триплет. Над базальним тільцем у війці розташована аксонема (осьовий філамент), що складається з дев'яти пар (дуплетів) периферійних мікротрубочок, що формують циліндр
Рис. 7. Будова війки
діаметром біля 150 мм. У центрі циліндра є центральна пара мікротрубочок. На поперечному перерізі війка виглядає як колесо з 9 синцями.
Усі війки клітини роблять координовані коливні рухи. їх кількість у клітині досягає декількох сотень. Наприклад, до 250 війок довжиною 5-15 мкм і діаметром 0.15-0,25 мкм розташовані на апікальній поверхні війчастих епітеліоцитів верхніх дихальних шляхів, маткових труб, сім'яних трубочок яєчка. Рух війок допомагає транспортувати рідину або частинки по трубчастих структурах.
Джгутики за конструкцією нагадують війки, але їх довжина досягає 150 мкм, а діаметр становить 200 нм. Змінюючи своє положення, вони також виконують функцію руху. Цей процес забезпечується завдяки ковзанню дуплетів мікротрубочок між собою, що обумовлено змінами конфігурації молекул білка динеїну.
Включення. Включеннями називають непостійні структурні компоненти цитоплазми клітини, що виникають як продукти її метаболізму або потрапляють у клітину ззовні. Серед включень умовно розрізняють: трофічні, пігментні і секреторні. До трофічних включень належать краплі жиру, гранули глікогену, білкові гранули. Ці речовини накопичуються в клітині, а потім використовуються нею при певних функціональних потребах. Пігментні включення можуть бути оточені мембраною.
Транспорт речовин у клітині і через мембрани
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Анатомія людини» автора Головацький А.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Цитоплазма“ на сторінці 3. Приємного читання.
