Хребтовий стовп зародка людини і плода має форму дуги, з вигином назад. У немовлят хребет вигинів не має, вони виникають поступово і обумовлені ростом хребта, положенням тіла і розвитком м'язів. Шийний лордоз формується приблизно на 3 місяці життя, коли дитина починає тримати голову, грудний кіфоз – на 6 місяці, коли дитина починає сідати, поперековий лордоз – наприкінці року, коли дитина починає стояти. При цьому центр ваги тіла переміщається назад. Остаточно формуються вигини до 6-7 років.
Від фізіологічних вигинів хребтового стовпа потрібно відрізняти деякі його патологічні скривлення. До них належать передусім бічне скривлення – сколіоз. Якщо не зважати на притаманну всім людям незначну асиметрію хребтового стовпа, яка виявляється у ледь помітному правосторонньому сколіозі, зумовленому більшим розвитком м'язів пояса верхньої кінцівки, то решта видів сколіозу, що виникають звичайно у дитячому і ранньому юнацькому віці, розцінюються як патологічні й потребують уважного ставлення лікаря. Це тим більш важливо, що за значного сколіозу змінюється положення, а отже, і функція більшості внутрішніх органів. Змінюється також нахил таза, що в жінок може призводити до ускладнень під час пологів. Серед дітей і підлітків найчастіше розвивається шкільний сколіоз, зумовлений звичним неправильним сидінням за партою. Сколіоз іноді виникає внаслідок укорочення нижньої кінцівки, що також потребує раннього виявлення його для призначення ортопедичного взуття. У старечому віці збільшується грудний кіфоз (“старечий горб”), що пов'язано з віковими дегенеративно-дистрофічними змінами міжхребцевих дисків і тіл хребців та послабленням тонусу м'язів спини. Фіналом таких змій може бути тотальний кіфоз (хребет при цьому має дугоподібну форму).
Хребтовий стовп у рентгенівському зображенні. На рентгенограмах у передньо-задній проекції в ділянках тіл хребців видні звуження – “талії”. Верхні і нижні краї тіл хребців мають форму кутів із закругленими краями. На тлі крижової кістки видно крижові отвори. На місцях міжхребцевих дисків є темні проміжки. Ніжки дуг хребців мають форму овалів, що нашаровуються па тіла хребців. На зображення тіл хребців накладаються також дуги хребців. Остисті відростки, що розташовані у стріловій площині, мають вигляд “падаючої краплі” на тлі тіл хребців. Зображення нижніх суглобових відростків накладаються на контури верхніх відростків. На поперечні відростки грудних хребців нашаровуються головка і шийка відповідного ребра.
На рентгенограмах у бічній проекції видна дуга І шийного хребця, зуб осьового хребця, контури атланто-потиличного й атланто-осьового суглобів. В інших відділах хребтового стовпа визначаються дуги хребців, остисті і суглобові відростки, суглобові щілини, міжхребцеві отвори.
Рис. 104. Магнітно-резонансна томографія (МРТ) нижнього грудного, поперекового і крижового відділів хребта дорослої людини (серединний стріловий зріз) – від X грудного (ΤX) хребця до II крижового хребця (SII)
Дуже інформативним є сучасний метод магнітно- резонансної томографії (МРТ), за допомогою якого можна досліджувати структурні особливості не тільки кісток, зокрема хребта у тривимірних координатах, але й м'яких тканин і органів (рис. 104).
Рухи хребтового стовпа. Хребтовий стовп людини дуже рухливий. Цьому сприяють пружні товсті міжхребцеві диски, конструкція хребців, зокрема, суглобових відростків, зв'язок і м'язів. Хоча рухи між сусідніми хребцями незначні за обсягом, але вони “підсумовуються”, що дозволяє хребтовому стовпу в цілому робити великі за обсягом рухи навколо 3 осей:
• навколо лобової (фронтальної) осі здійснюється згинання хребта вперед (flexio) і розгинання назад (extensio). Амплітуда цих рухів досягає 170-245°. При згинанні тулуба тіла хребців нахиляються вперед, остисті відростки віддаляються один від одного. Передня поздовжня зв'язка хребтового стовпа розслаблюється, а задня поздовжня, жовті, міжостьові і надостьові зв'язки, навпаки, натягуються і перешкоджають цьому руху. При розгинанні хребтового стовпа всі його зв'язки, окрім передньої поздовжньої розслаблюються. Передня поздовжня зв'язка, натягуючись, обмежує розгинання хребтового стовпа. Товщина міжхребцевих дисків при згинанні і розгинанні зменшується з боку нахилу хребтового стовпа і збільшується на протилежному боці;
• навколо стрілової (сагітальної) осі виконується бічне згинання праворуч і ліворуч, загальний розмах рухів досягає 165°. Ці рухи відбуваються в основному у поперековому відділі хребта. При цьому жовті і міжпоперечні зв'язки, а також капсули дуговідросткових суглобів, що розташовані на протилежному боці, натягаються і обмежують рух;
• навколо вертикальної осі відбуваються обертові рухи (rotatio), із загальним розмахом до 120°. При обертанні драглисте ядро міжхребцевих дисків виконує роль суглобової головки, волокнисті кільця міжхребцевих дисків і жовті зв'язки, натягаючись, обмежують цей рух;
• колове обертання хребтового стовпа – верхній кінець хребтового стовпа вільно переміщається в просторі, описуючи конус, верхівка якого розташована на рівні попереково-крижового з'єднання.
Обсяг і напрямок рухів у кожному відділі хребтового стовпа неоднакові.
У шийному і поперековому відділах хребта розмах рухів найбільший. Обсяг рухів у шийному відділі складає при згинанні 70-75°, при розгинанні – 95-105°, при обертанні – 80-85°. У грудному відділі хребта рухливість невелика, бо рухи обмежені ребрами і грудниною, тонкими міжхребцевими дисками і частково спрямованими косо вниз остистими відростками; згинання – до 35°, розгинання – до 50°, обертання – до 20е. У поперековому відділі товсті міжхребцеві диски сприяють більшій рухливості – згинання до 60°, розгинання до 45-50°. Особлива будова і розташування суглобових відростків поперекових хребців обмежує обертання і бічні рухи хребта.
Рухливість у всіх відділах хребта найбільша у підлітків. Після 50-60 років рухливість хребтового стовпа зменшується. Отже, рухливість хребта залежить у першу чергу від будови міжхребцевих дисків. З віком збільшується товщина і кількість колагенових пучків у волокнистих кільцях. Порушується їх архітектоніка, пучки деформуються, багато колагенових волокон руйнується і гіалінізується. Одночасно змінюються і еластичні волокна – вони стають товщими, звивистими, фрагментованими. У драглистому ядрі, починаючи з 5-6-літнього віку, збільшується кількість хондроцитів і колагенових волокон. До 20-22 років драглисте ядро заміщається волокнистим хрящем.
З'єднання ребер з хребтом і грудниною. Грудна клітка
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Анатомія людини» автора Головацький А.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „З'єднання кісток тулуба“ на сторінці 3. Приємного читання.
