TextBook — А фільм?
— Теж не дивився.
— Капєц, ти задрот, — похитала головою Соня. — Неважливо. Значить, Белла в «Сутінках» мала браслет. Нічого особливого, проста біжутерія, але він класний, з металевою фігуркою вовка та скляним сердечком. Я такий собі хотіла. У Рівному нічого навіть приблизно схожого не було. Мій старий якось під настрій запитав, що хочу на день народження. Я показала йому на сайті браслет, а він висміяв мене, типу, що за ідіот платитиме 350 гривень за якесь брязкальце. Та жінка закінчила розповідати й дістала з кишені кофти браслет Белли. Не повіриш: геть як у фільмі! Я там ледь не всралася. Вона простягнула мені браслет і пообіцяла, що я зможу забрати його собі, якщо зроблю все, як вона наказувала: мовчати, не озиратися, бути самій. Ну й ті поверхи правильно проїхати. Я не пам’ятаю, чи повірила їй, але я дуже хотіла браслет…
Соня раптом задерла голову й почала щось вишукувати в кроні. Марк підвів голову, простежив за її поглядом, але нічого, крім дубового листя, не розгледів.
— Що там?
Дівчина підняла руку з витягнутим вказівним пальцем.
— Він отам.
Хлопчак поправив окуляри, примружився, проте марно.
— Браслет?
— Ага. Я його туди закинула.
— Навіщо?
Соня зітхнула.
— Жінка допила чай, попрощалася й пішла. Ліфтом спустилася на перший поверх, і більше я її не бачила. Браслет забрала із собою. Я почекала і за кілька хвилин пішки побігла на перший поверх. Там нікого не було. І в будинку було тихо. У мене коліна підгиналися від думки про те, що я можу застрягнути в ліфті й мене не витягнуть, поки не повернеться хтось із батьків, але мені страшно хотілося браслета. Я викликала ліфт, зробила все, як вона наказувала, і потрапила сюди. — Дівчина повернула голову в бік двоповерхового будинку.
Марк ковтнув слину.
— І як тобі вперше на п’ятому?
— Страшно, — просто зізналася Соня. — Чомусь усе було наче вві сні. Зі страху у вухах як цикади тріщали, але в мене вистачило розуму не озиратись. Я на якийсь час забула про страх, бо на підлозі, біля виходу з ліфта, лежав браслет Белли. Я підняла його, викликала ліфт і повернулася назад.
— На проміжних поверхах двері не відчинялися?
Дівчина перевела погляд на Марка.
— Ні. Чого ти питаєш? Ти ж уже повертався і сам знаєш.
— Цікаво, як ти відреагувала.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Не озирайся і мовчи» автора Кідрук М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „27“ на сторінці 5. Приємного читання.