Культуру як гранично широкий феномен вивчають з різних сторін представники різних наукових дисциплін. З одного боку, це філософія культури. Філософія культури є галуззю філософського знання, яка містить уявлення і оціночні судження людини про власне місце в культурі. Крім того, за сферою наукового зацікавлення філософії культури дотепер закріплені такі напрями досліджень з теорії й історії культури як "історія культурологічної науки", "категоріальний апарат культурології", "динаміка культури", "культура й цивілізація".
З іншого боку, культуру досліджують представники окремих наук – історії, соціології, мистецтвознавства. Зазвичай, такі виходять з тих загальних теоретико-методологічних принципів, які існують в даних науках мають своїм предметом окремі явища культури.
Натомість, у сучасному розумінні культурологія – комплексна наука про сутність, функції, закони розвитку культури, її засадничі прояви, як загальні, що діють протягом всієї людської історії, так і локальні, що описують становлення і функціонування культури в умовах тієї чи іншої цивілізації.
Жодна з окремих і самостійних наук не здатна знайти відповіді на ці питання, бо їх масштаб настільки великий, що вони не можуть бути осмислені в рамках, припустимо, мистецтвознавства або етнології. Отже, необхідно вийти за межі компетенції приватних наук, піднятися на більш високий рівень абстракції, ніж той, на якому працюють філологи та літературознавці, лінгвісти й антропологи, соціологи та історики.
Традиційно, предмет культурології поділяється на теорію культури та історію культури. Зрозуміло, що обидві сфери культурологи взаємопов'язані: теорія культури створюється на основі фактичного матеріалу, здобутого історією культури, а аналіз історико-культурних явищ здійснюється, виходячи із запропонованих теорією культури закономірностей.
Згідно з більш сучасним підходом, у предметі культурології виокремлюються сфери фундаментальної культурології та прикладної культурології. Поміж іншим, такий поділ пояснюється соціально- економічними причинами, необхідністю для культурології, як втім, для всіх інших гуманітарних наук, у XXI ст. не тільки проводити наукові дослідження, але й шукати різні джерела їх фінансувати, отже, отримувати від них безпосередній економічний ефект.
Головним для фундаментальної культурології є створення загальної теорії культури, стосовно якої всі існуючі концептуальні моделі культури виступають як окремі випадки. У її рамках повинен бути здійснений синтез всього теоретичного знання про культуру, накопиченого протягом ряду століть як у процесі розвитку культурологічної думки, так і в результаті дослідження культури іншими гуманітарними науками.
Прикладна культурологія досліджує організацію і технологію культурного життя суспільства, вивчає підготовку фахівців для сфери культури, діяльність соціокультурних інститутів і установ культури, аналізує культурологічні медіа проекти та художньо- мистецькі акції. Головним напрямом досліджень у сфері прикладної культурології є прогнозування, проектування та регулювання культурних процесів, розробка культурної політики; економічне, політичне і духовне забезпечення реалізації культурних програм. Прикладна культурологія вивчає інтереси публіки, мотиви залучення до культури, форми організації дозвілля.
У сучасній пострадянській спеціальній культурологічній літературі "загальним місцем" є розуміння культурологічної методології як питомо збірної та комплексної[1]. Ця культурологічна методологічна аксіома пов'язана з особливостями вітчизняного розуміння культурології як інтегральної науки про культуру в цілому на противагу дотепер поширеному в англомовній літературі уявленням про прикладні Cultural Studies. Уважається – як інтегративна область знань культурологія не просто запозичує методи з інших гуманітарних дисциплін, а навпаки, завдяки відомому "ефекту кооперації" набуває значно більших можливостей у дослідженні культури як цілісної системи. Значна кількість та різноманітність культурологічної методології прирівнюється до типової для сучасного стану науки "трансдисциплінарності", покликаної за допомогою методів суміжних наук вирішувати неоднозначну й багатобічну пізнавальну ситуацію. Єдине, що культурологічна специфіка вбачається лише у певній видозміні різних методів відповідно до потреб конкретного дослідження.
Методологію культурологічного дослідження включає загальнонаукові та спеціальні методи, які в реальній практиці застосовуються одночасно. Найпоширенішими загальнонауковими методами, які рівною мірою використовуються як в культурології, так і в інших науках, є системний, історичний, порівняльний і типологічний. Прикладом спеціально-наукових методів, які розробляються і використовуються переважним чином у культурологічних студіях (хоча можуть запозичуватися іншими науковими дисциплінами) є власне культурологічний метод (метод соціокультурної детермінації).
Системний метод уважається невід'ємним загальнонауковим методом у дослідженні будь якого великого і складно структурованого об'єкта. Він полягає у вивченні його як єдиного цілого з узгодженням функціонування всіх його частин.
Системний підхід можна вважати продуктом XX ст. Хоча було б невірно думати, що, наприклад, у минулому сторіччі наука не вивчала різні системи. Системний підхід нині проник в усі галузі наукового знання та людської діяльності як загальний та найбільш ефективний метод вирішення складних проблем. Однак, на думку більшості дослідників, найбільші перспективи має системний підхід в соціокультурній царині, адже суспільства та культура – це, безумовно, це найскладніші та найєрархієзованіші з усіх відомих систем.
До основних принципів системного дослідження слід віднести:
• підхід до досліджуваного об'єкта-системи як до цілого і випливаючі звідти уявлення про середовище системи та її елементи;
• наявність системоутворюючих зв'язків, які представляють певну структуру системи, що дозволяє бачити ряд рівней системи та їхній порядок.
Пізнання на основі системного підходу передбачає:
• 1 – визначення елементів системи;
• 2 – визначення зв'язків елементів у системі;
• 3 – дослідження функціонування елементів у системі;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна культурологія» автора Кислюк К.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Предмет і методи культурології“ на сторінці 1. Приємного читання.
