Художня культура Відродження та Нового часу

Сучасна культурологія


Стилістика доби Відродження


Поступове складання паростків динамічної моделі культури Нового часу у надрах пізнього Середньовіччя і доби Відродження стало часом переходу від канонічного пластичного мислення до неканонічного. Основним смисловим компонентом такого мислення стане відчуття плинності часу в його історичності. Доба Відродження (XIV-XVI ст.) робить бачення інструментом для "роблення" світу самою людиною. Особистісна життєдіяльність стає домінантою ренесансної культури. Подальше становлення "наукової картини світу", яке розпочинається вже зі зрілого Ренесансу, поступово замінює сакральні закономірності розвитку візуального на "природні закони" цього розвитку (при цьому, що симптоматично, зберігається статус мистецтва як символічної реальності).

Провідним принципом, що конституює появу нового типу культури, стає паралельне існування тенденцій к унормуванню, консервування досвіду, традиційності, і порушення усталених меж і подолання традиції.

Ренесанс стає добою перехідного характеру з багатьох аспектів: як період співіснування сакральних смислів середньовічної християнської культури й її канонічної зображальної системи з домінуванням індивідуального бачення митця, яке стало основою для формування неканонічного художнього мислення Нової доби; новим співвідношенням універсального, традиційного і актуального; періодом виділення світських жанрових структур у живописі, скульптурі і архітектурі; періодом подальшого ускладнення мови візуального і, насамкінець, складання нових співвідношень індивідуальної художньої свідомості (індивідуального візуального) з суспільною художньою свідомістю. Відкриття в астрономії та математиці, фізиці та інших природознавчих науках та використання для емпіричного підтвердження цих відкриттів штучних гаптичних систем (телескопу, мікроскопу тощо) сприяло створенню картини світу складного, але того, що розвивається за єдиними законами. Відкриття в фізичній оптиці стали початком "оптичноїреволюції" в культурі Заходу.

"Зображальна революція" італійця Джотто остаточно закріплює індивідуалізацію людини в живописі і стає передумовою посилення реалістичного бачення та створення "стереоскопічного", об'ємного бачення світу. Після реформи Джотто у малярстві тінь поступово входить до складу новоєвропейського зображення – у першу чергу пейзажу. Силует – прямий попередник фотографії, набуває надзвичайного поширення. Відродження повертається до жанру портрета та наділяє його новою автономією, яка підкреслює вже не тільки тілесність, але й індивідуальність.

Індивідуалізація художнього бачення митців Ренесансу стає кульмінацією розвитку "авторського" стилю в творах Леонардо да Вінчі, Рафаеля, Мікеланджело та інших "титанів" цієї доби. Художній спадок, залишений Рафаелем після його смерті в 1520 р., розквіт його школи в особі учнів: Романо, Фьюрентіно, Караваджіо, призводить до появи художнього стилю, який надає перевагу свободі виразу та фантазії, новим формальним експериментам, максимальній розробці "манери" виконання. Використання спіралевідних фігур, зображення людського тіла скрізь складну композиційну гру, актуалізація графічності та поєднання останньої з витонченістю – ознаки маньєризму.

Використання оптичних ефектів з колажованістю зображення (картини Дж. Арчимбольдо), вичурна композиційність (картини Россо Фьюрентіно), яскраві та "локальні" кольори ( картини Парміджаніно) були необхідним кроком до майбутнього бароко як стилістичного напряму.

В обстановці створення великих національних держав та формування основ капіталізму, художні процеси на півночі Європи теж набули стилістичних ознак маньєризму.

Субстилі північного маньєрізму – "фонтебло" (Ніколо делль Абате, Б. Челлін), "тюдор" (А. Мор, Р. Смітсон), "натуралізм" (І. Бекелар, В. Кампі та інші), "караваджизм" (Караваджо та його учні) тільки підкреслили множинність проявів північного маньєризму в добу диференціації європейського суспільства та формування національних ідентичностей.

Наступний розділ:

Бароко


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна культурологія» автора Кислюк К.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Художня культура Відродження та Нового часу“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Модуль I. Основні проблеми культурології

  • Основні підходи до культури

  • Предмет і методи культурології

  • Функції культури

  • Тема 2. Структура культури

  • Форми культури

  • Галузі культури

  • Види культури

  • Тема 3. Людина і культура

  • Образи людини в архаїчних і стародавніх культурах

  • Образ людини в культурі європейського Середньовіччя, Відродження та Нового часу

  • Людина в XX ст. Трансгуманізм та перспективи розвитку людини

  • Тема 4. Українська культура як об'єкт культурологічного дослідження

  • Особливості української культури та методологія її вивчення

  • Тема 5. Поняття соціокультурної динаміки

  • Поняття й основні теорії історико- культурного процесу

  • Основні соціокультурні революції

  • Тема 6. Сучасна медіа-культура

  • Типологія медіа

  • Традиційні та нові медіа

  • Медіа як фактори соціокультурних трансформацій

  • Медіа: посередник і середовище. Феномен медіа-культури

  • Функції медіа культури

  • Тема 7. Особливості та основні етапи розвитку світової художньої культури

  • Художня культура давніх цивілізацій

  • Художня культура доби Середньовіччя

  • Візантійський стиль

  • Романський стиль

  • Художня культура Відродження та Нового часу
  • Бароко

  • Регентство

  • Рококо

  • Класицизм

  • Реалізм

  • Ампір

  • Художня культура XIX ст.

  • Академізм

  • Прерафаелізм

  • Імпрессіонізм та постімпресіонізм

  • "Новий стиль"

  • Трансформації художньої культури ХХ-ХХІ ст.

  • Художній авангард

  • Радянська художня культура та радянський андеграунд

  • Теорія і практика постмодерністського мистецтва

  • Модуль II. Провідні напрями сучасного культурологічного знання

  • "Нова культурна історія"

  • Меморіальна культурологія

  • Історична концепція пам'яті

  • Тема 9. Постмодерні напрямки досліджень культури

  • Постмодерністські теорії

  • Постмодернізм у літературі та мистецтві

  • Тема 10. Гендерні дослідження

  • Етапи гендерних досліджень

  • Теоретико-методологічні основи гендерних досліджень

  • Постґендерні дослідження та виникнення квір-теорії

  • Тема 11. Постколоніальні студії, теорія меншин та мультикультуралізм

  • Теоретичні засади постколоніалізму

  • Теорія гегемонії та теорія меншин

  • Постколоніальна критика в пострадянській культурології

  • Мультикультуралізм

  • Тема 12. Теорія іншого в сучасній культурології

  • Екзистенціалізм і концепція Іншого у Ж-П. Сартра

  • Сучасні напрямки теорії Іншого

  • Етика "після Аушвіца". Іншологія І. Левінаса

  • Тексти першоджерел

  • Академічні дослідники про мовну ситуацію в Україні

  • Шевченко. Україна між Сходом і Заходом

  • Дж. Лалл. Медіа, комунікації, культура: глобальний підхід

  • Т. Лири. От йиппи к йаппи

  • А. Перотті. Виступ на захист полікультурності

  • Дж. С. Браун. До нової культури навчання

  • Е. Сміт. Нації та націоналізм у глобальну епоху

  • П. Рикер. Яким має бути новий етос Европи?

  • О. Забужко. Жінка-автор у колоніальній культурі, або знадоби до української тендерної міфології