План викладу:
• 7.1. Первісне мистецтво
• 7.2. Художня культура давніх цивілізацій
• 7.3. Художня культура доби Середньовіччя
• 7.4. Художня культура Відродження та Нового часу
• 7.5. Художня культура XIX ст.
• 7.6. Трансформації художньої культури ХХ-ХХІ ст
Первісне мистецтво
З доби первісності ядром художньої діяльності людини стає первісне "мистецтво", яке є не тільки художньо-естетичним феноменом, але й виконує позаестетичні функції (релігійні, політичні, гносеологічні, етичні тощо). Дослідження пам'яток первісної доби виявляє певні особливості розвитку уявлень первісної людини про часову і просторову побудову Всесвіту та віддзеркалення нею в художній культурі первісної доби не тільки космогонічних уявлень, але і поступового опанування власного тіла та меж несвідомого та свідомого.
У період нижнього палеоліту вбачається одночасна поява натуралістичних та геометричних форм, яки є на той час частиною певних релігійно-магічних ритуалів; відбувається розвиток від контурного зображення до кольорового (спочатку монохромного, а потім і поліхромного); розвиток побудови зображення від контурного до силуетного та об'ємного. Неолітична людина вже демонструє явні ознаки художнього мислення, оскільки починає зображувати об'єкти як певну конструкцію, схему, виокремлюючи на поверхні сутнісні (конструктивні) елементи того, що зображується (так званий "неолітичний художній схематизм").
Узагальнюючи об'єкти з домінуючою вертикальною конструктивною віссю, людина пізнього неоліту вчиться розміщувати ці об'єкти на зображеннях рівномірно (ритмічно), тим самим формуючи певні ознаки композиційного вирішення такого зображення. Групи таких об'єктів, об'єднанні в "орнаментальні ланцюги", виявляють таку важливу ознаку як "зорова єдність зображуваного" (В. Фаворський), унаочнюють циклічний рух, характерний для цих знакових систем. Саме у цій ознаці виявляться можливості людської свідомості до створення символічного зорового образу (до візуалізації), який стане фундаментом власне художньої діяльності як такої. Ця ознака стане основою подальшого композиційного мислення цивілізаційної людини.
Саме людське тіло стає першою культурною межею, яка виділяє, вирізняє людину з природи. "Конструювання" художньо- вагомої оболонки для власного тіла – одягу, а потім поступове зовнішнє "вибудовування" усіх необхідних елементів цього середовища відбувалося завдяки використанню власних органів відчуттів. Первісні священні обереги на людському тілі стають контурами-орнаментами (шия, зап'ястки, щиколотки), які не тільки оберігають первісну людину від злих духів, але й прикрашають її. Саме перенос зображення з себе (татуювання і розмальовка тіла) на площину завершує так званий "метафоричний" або "відчутний" (довиразний) етап існування зображення, адже відокремлює якості зображеного від нього самого і створює образ предмета, який (образ) несе в собі усі якості зображеного об'єкта. Таким чином, у період до і після створення перших цивілізацій людина закріплює усі елементи часовості у майбутньому мистецтві: безпосередність сприйняття, опосередкування і повтор. Взаємодія двох перших елементів, помножена на повторність самої взаємодії або окремих її пульсацій, стає темпоральним ядром будь-якого майбутнього виду мистецтва.
Зображення палеолітичного мистецтва збереглися, перш за все, як наскальні. Вони свідчать про те, що для первісного художника естетичний ефект від малюнка був не першочерговим завданням. Малюнки та гравюри цього періоду різняться за манерою виконання, мають деформацію пропорцій зображення тварин. У печері Ляско, наприклад, величезний тур зображений поряд з маленькою конячкою. Часто зустрічаються накладення одного зображення на інше. У пізніших зображеннях спостерігається "перевернута перспектива". Пізній палеоліт характеризується появою гравюр з так званим "рентгенівським" зображенням( коли зображуються внутрішні органи тварини). Первісний митець цієї доби не цурається зображати рух: у танці, у наскальних малюнках та гравюрах, на посуді.
Ще пізніше з'являються такі ознаки мистецтва як абстракція та стилізація. Спрощене зображення є шляхом для символізації мистецтва, оскільки символ (у вузькому значенні) – це знак, який означає певну річ або поняття. Таким чином, навіть на перших етапах свого існування мистецтво не було тільки копіюванням світу природи.
Первісний реалізм поступово заміщується більш абстрактним зображенням (наприклад, схематичний малюнок бізона, який приготувався до атаки в печері Пеш-Мерль, Франція). З'являються сакральні зображення людини: у пластичних фігурках і на малюнках. Певне місце серед витворів декоративно-прикладного мистецтва займаються так звані "мадонни" або "венери" (наприклад, статуетки павлівської культури, Пржедмості, Моравія та статуетки зі сховищ України). Це схематизовані зображення жінок характерні для підкреслення дітородної функції у матріархаті, вони зустрічаються не тільки у палеоліті, але і в неоліті.
Художня культура давніх цивілізацій
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна культурологія» автора Кислюк К.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 7. Особливості та основні етапи розвитку світової художньої культури“ на сторінці 1. Приємного читання.
