Подальша розбудова культурологічного методу має не просто вийти за суто історіографічні рамки філософії, історії чи будь-якої іншої гуманітарної дисципліни. У першому наближенні культурологічний метод мае постати як метод соціокультурної детермінації – визначення як провідних в поясненні будь-яких досліджуваних явищ культурних факторів.
Суттєвих обмежень у визначенні тих факторів, які використовуватимуться методом соціокультурної детермінації. Рівною мірою, тут можуть застосовуватися як типові чинники зі сфери духовної культури, так і вказівки на інституційні або ментальні особливості, притаманні конкретній локальній культурі.
Завдяки методу соціокультурної детермінації культура (або якась з її сторін) постає переплетенням конкретних проявів, унікальних у просторі та часі.
Усі означені методи частіше за все використовуються у фундаментальних теоретичних культурологічних дослідженнях. Для прикладних культурологічних досліджень існують особливі методи дослідження – такі як спостереження, експеримент, опитування тощо.
Спостереження – цілеспрямоване, організоване сприйняття предметів і явищ, у процесі якого ми одержуємо знання про зовнішні сторони, властивості і відносини об'єктів, що вивчаються. Спостереження використовується, як правило, там, де втручання в досліджуваний процес небажано або неможливо. Наукові спостереження здійснюються для збору фактів, що підтверджують або спростовують ту або іншу гіпотезу і є основою для певних теоретичних узагальнень.
Експеримент – спосіб дослідження, відмінний від спостереження активним характером. Це спостереження в спеціальних контрольованих умовах. Експеримент дозволяє, по-перше, ізолювати досліджуваний об'єкт від впливу побічних неістотних для нього явищ. По-друге, в ході експерименту багато разів відтворюється хід процесу. По-третє, експеримент дозволяє планомірно змінювати саме протікання процесу і стану об'єкту, що вивчається.
Отже, на відміну від звичайного спостереження в експерименті дослідник активно втручається в протікання процесу, що вивчається, з метою отримати про нього певні знання. Творча здатність експериментатора проявляється лише в створенні нових комбінацій природних об'єктів, в результаті яких виявляються приховані, але об'єктивні властивості самої природи. Експеримент, як правило, здійснюється на основі теорії або гіпотези, що визначає постановку задачі і інтерпретацію результатів. У сучасній науці враховується принцип відносності властивостей об'єкту до засобів спостереження, експерименту і вимірювання.
У сучасній культурології дедалі більшої уваги приділяється методам, проміжним між методами фундаментальної та прикладної культурології. Прикладом такого метода є феноменологічний метод, успішно втілюваний з часів одного з найвідоміших релігієзнавців XX ст. М. Еліаде в дослідницькі практики цієї наукової дисципліни (часто виокремлювані у "феноменологію релігії"). Цей метод зосереджує свою увагу на збиранні та наступній систематизації споріднених релігійних феноменів (наприклад, уявлень про "святість"), втім, залишаючи відкритим питання про їх сутність чи універсальну типологію. Таким методом можна не тільки виконувати прикладні культурологічні завдання, але й почасти заміщувати функції більш фундаментального порівняльно-компаративного аналізу щодо акумульованого матеріалу.
Функції культури
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна культурологія» автора Кислюк К.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Предмет і методи культурології“ на сторінці 3. Приємного читання.
