Функції медіа культури

Сучасна культурологія

Виділимо ті важливі функції, які характеризують медіакультуру як важливий чинником соціальної модернізації і трансформацій.

Інформаційно-пізнавальна функція. Медіакультура являє собою особливий тип інформаційного процесу, якого не знає природа. Завдяки медіакультурі стає можливим накопичення і множення суспільної інформації. Сучасна медіакультура виступає гарантом інформаційного забезпечення суспільства, його "соціальної пам'яті". Роль інформаційної функції медіакультури останнім десятиліття посилилася завдяки комп'ютерній техніці.

Комунікативна функція. Медіакультура виступає потужним каталізатором обміну культурною інформацією та актом спілкування між владою і суспільством, різними країнами, народами, соціальними групами, індивідами тощо.

Медіакультура надає широкі можливості для спілкування людей у часі і просторі, долаючи століття і відстані, проте парадоксом сучасної ситуації є величезна маса контактів через медіа та паралельно з цим дефіцит спілкування як соціокультурна і психологічна проблема.

Нормативно-ідеологічна функція. Медіакультура несе відповідальність за процес соціалізації особистості, засвоєння нею соціального досвіду, знань, норм, ідеалів, властивих даному суспільству чи соціальній групі. Сюди ж відносяться звичаї і традиції, етикет і звичаї, закони – словом, все те, що в сукупності утворює більш складні комплекси, такі як право, мораль та ідеологія.

Гедоністична (рекреаційна) функція спрямована на забезпечення дозвілля, відпочинку, і пов'язана з потребою особистості в фізичній і психологічній розрядці. Сучасна індустрія розваг, яка є складовою медіакультури, пропонує широкий спектр спеціальних засобів релаксації – від фільмів певних жанрів (детектив, трилер, комедія, мелодрама, фантастика і т.д.) до інтерактивних комп'ютерних ігор.

Креативна функція – функція освоєння і перетворення світу. Креативна функція медіакультури дозволяє індивіду адаптуватися в сучасному житті, пристосуватись до навколишнього середовища. За допомогою медіа інформації індивід розширює свій світогляд і свої кордони "безпосереднього досвіду", осмислює світ з різних точок зору: філософської, моральної, економічної, естетичної, правової тощо.

Інтеграційна та диференційні функції. Розвиток глобальних інформаційних і комунікаційних технологій став одночасно потужним чинником інтеграції різних культур в єдине ціле та фактором актуалізації їх ідентичності. Медіакультура об'єднує народи, соціальні групи, держави, водночас певною мірою завдяки медіа культурі відбувається процес культурного самоусвідомлення, визначення власної неповторної ідентичності.

Посередницька функція. Медіакультура виступає соціальним посередником, який встановлює зв'язки між структурами суспільства. Велике значення має медіакультура як інструмент управління. Не даремно медіа називають "четвертою владою", враховуючи її потужну, багатосторонню і масштабну владу над почуттями і свідомістю людей.

Поряд із перерахованими функціями говорять про явно не виражений, латентний вплив медіа на громадську свідомість. Так, часто медіа можуть викликати негативні соціальні тенденції. Зокрема, йдеться про:

• маніпуляції суспільною свідомістю аудиторії з метою нав'язування яких-небудь ідей, думок або введення в оману;

• дезорієнтацію особистості в наслідок великої кількості інформаційних потоків;

• схильність до крайнього негативізму або до зайвого оптимізму і прикрашання подій, що, у свою чергу, може викликати болючу різницю між очікуваннями і реальністю;

• патологічну залежність від певних жанрів, демонстрованих медіазасобами: новин, серіалів, кримінальної хроніки і сенсацій і т. п.; інтернет-залежність і залежність від комп'ютерних ігор;

• масовізацію культури, як наслідок, – зниження планки духовних потреб і створення помилкових ідеалів і героїв.

Отже, особливості розвитку сучасного суспільства породжують появу нового типу культури – медіакультури, яка в сучасних умовах стає соціокультурним середовищем та життєвим простором людини. Що відбувається з людиною в умовах медіа культури, якими є її способи сприйняття, мотивації, дій, шляхи конституювання власної індивідуальності і соціальності, як ми можемо пізнати, зрозуміти і прийняти себе самих та інших в умовах медіареальності – всі ці та безліч інших питань й досі залишаються відкритими.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна культурологія» автора Кислюк К.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Функції медіа культури“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Модуль I. Основні проблеми культурології

  • Основні підходи до культури

  • Предмет і методи культурології

  • Функції культури

  • Тема 2. Структура культури

  • Форми культури

  • Галузі культури

  • Види культури

  • Тема 3. Людина і культура

  • Образи людини в архаїчних і стародавніх культурах

  • Образ людини в культурі європейського Середньовіччя, Відродження та Нового часу

  • Людина в XX ст. Трансгуманізм та перспективи розвитку людини

  • Тема 4. Українська культура як об'єкт культурологічного дослідження

  • Особливості української культури та методологія її вивчення

  • Тема 5. Поняття соціокультурної динаміки

  • Поняття й основні теорії історико- культурного процесу

  • Основні соціокультурні революції

  • Тема 6. Сучасна медіа-культура

  • Типологія медіа

  • Традиційні та нові медіа

  • Медіа як фактори соціокультурних трансформацій

  • Медіа: посередник і середовище. Феномен медіа-культури

  • Функції медіа культури
  • Тема 7. Особливості та основні етапи розвитку світової художньої культури

  • Художня культура давніх цивілізацій

  • Художня культура доби Середньовіччя

  • Візантійський стиль

  • Романський стиль

  • Художня культура Відродження та Нового часу

  • Бароко

  • Регентство

  • Рококо

  • Класицизм

  • Реалізм

  • Ампір

  • Художня культура XIX ст.

  • Академізм

  • Прерафаелізм

  • Імпрессіонізм та постімпресіонізм

  • "Новий стиль"

  • Трансформації художньої культури ХХ-ХХІ ст.

  • Художній авангард

  • Радянська художня культура та радянський андеграунд

  • Теорія і практика постмодерністського мистецтва

  • Модуль II. Провідні напрями сучасного культурологічного знання

  • "Нова культурна історія"

  • Меморіальна культурологія

  • Історична концепція пам'яті

  • Тема 9. Постмодерні напрямки досліджень культури

  • Постмодерністські теорії

  • Постмодернізм у літературі та мистецтві

  • Тема 10. Гендерні дослідження

  • Етапи гендерних досліджень

  • Теоретико-методологічні основи гендерних досліджень

  • Постґендерні дослідження та виникнення квір-теорії

  • Тема 11. Постколоніальні студії, теорія меншин та мультикультуралізм

  • Теоретичні засади постколоніалізму

  • Теорія гегемонії та теорія меншин

  • Постколоніальна критика в пострадянській культурології

  • Мультикультуралізм

  • Тема 12. Теорія іншого в сучасній культурології

  • Екзистенціалізм і концепція Іншого у Ж-П. Сартра

  • Сучасні напрямки теорії Іншого

  • Етика "після Аушвіца". Іншологія І. Левінаса

  • Тексти першоджерел

  • Академічні дослідники про мовну ситуацію в Україні

  • Шевченко. Україна між Сходом і Заходом

  • Дж. Лалл. Медіа, комунікації, культура: глобальний підхід

  • Т. Лири. От йиппи к йаппи

  • А. Перотті. Виступ на захист полікультурності

  • Дж. С. Браун. До нової культури навчання

  • Е. Сміт. Нації та націоналізм у глобальну епоху

  • П. Рикер. Яким має бути новий етос Европи?

  • О. Забужко. Жінка-автор у колоніальній культурі, або знадоби до української тендерної міфології