Друга половина XX ст. – це час постсучасної культури, що визначається процесами глобалізації, інформатизації і постмодернізації.
Назва "постсучасний" фіксує декларований теоретиками "кінець історії", проблематизацію єдиного для всіх часу (суб'єктивизація та множинність часових систем). У такому типі культури сформувався відповідний їй тип особистості – постмодерний. Постмодерна культура – культура (після) Другої світової війни. Масове винищення людей, зникнення гуманізму у XX ст. поставило питання про те, чи/як взагалі можлива культура, на чому вона може грунтуватись. Єдиною відповіддю стає виникнення нового гуманізму, де цінність людини є головною.
Постмодерн пропонує нове бачення людини – цінність людини є визначальною мірою будь-якого суспільства та культури загалом. Вона не може бути обмежена старими культурними вимогами. Також пропонується цінування моменту та фрагментизація дійсності в залежності від різних точок зору.
Місце людини у Постмодерні характеризується подальшою індивідуалізацією, ба навіть атомізацією. Це означає не просто культивування людиною власного неповторного образу, але і здатність ввібрати в себе весь світ, образ усього світу.
Світ виявляється сегментованим, поділеним на незчисленну кількість індивідуальних світів. Але розчленованою виявляється і сама особистість, що розпадається на багато ролей, образів, ідентичностей. Ключовим для розуміння сутності постсучасної людини є образ людини, яка перемикає телевізійні канали. Під впливом рекламно- інформаційного поля на свідомість відбувається перетворення homo sapiens на homo zapiens: людина сама стає телепередачею (zap – перемикати канали), якою дистанційно керують.
При презентації себе незнайомим (або давно не баченим) людям ми довільно компонуємо оповідання про своє життя, добираючи/вигадуючи факти на свій смак. Це можна спостерігати у жанрі автобіографії, CV (Curriculum Vitae) або, приміром, на різних інтернет-форумах. Так, зараз величезної популярності набули сайти, на яких можна знайти своїх однокласників, одногрупників, колишніх колег. При цьому людина повинна стисло описати все, що відбувалося за час, що пройшов з минулої зустрічі. Добір фактів і фотографій зазвичай презентує не об'єктивну ситуацію, а авторську розповідь про своє життя, про своє розуміння власного образу, або просто його пристосування до конкретної ситуації.
Цікаве, але бічне відгалуження постмодерністського нового гуманізму – трансгуманізм. Трансгуманізм – це раціональний, заснований на осмисленні досягнень і перспектив науки, світогляд, який визнає можливість і баоїсаність фундаментальних змін у стані людини за допомогою передових технологій з метою ліквідувати страждання, старіння і смерть та значно посилити фізичні, розумові і психологічні можливості людини. Людина є не останньою ланкою еволюції, а отже, може нескінченно вдосконалюватися. Прихильники трансгуманізму вважають ліквідацію старіння та смерті нагальним завданням, що може бути досягнуте за допомогою сучасних технологій найближчим часом. Тому в терміні "трансгуманізм" префікс "транс" у даному випадку створює значення "той, що лежить за межами чогось", "той, що виходить за межі", як у слові "трансформація".
Одним з найвідоміших трансгуманістів є Ф. М. Есфендіарі (англ. F. М. Esfandiary) (1930-2000), який пізніше змінив своє імя на FM-2030, щоби підкреслити надію на те, що він проживе як мінімум 100 років і в 2030 році відсвяткує свій 100-й день народження.
FM-2030 стає відомим через своє несподіване і провокаційне бачення майбутнього. Він розповсюджував свої погляди викладаючи футуристичну філософію в New School University та Каліфорнійському університеті в Лос-Анжелесе, публікував нотатки в "The New York Times" та "The Los Angeles Times" і виступав в таких шоу як "The Today Show", "Good Morning America", "Live with Larry King" i "Future Watch".
Його футуристичні прогнози включали в себе виправлення генетичних помилок, вагітність поза людським тілом, телеконференції, телемедицину і телешоппінг (обслуговування пацієнтів і покупців на відстані). Він також передбачив гальмування гонки озброєнь, і вже в 1970-х pp., коли інші мали великі сумніви щодо кризи в СРСР, передбачив падіння комунізму. FM-2030 був відомий як сцієнтист та оптиміст технічного прогресу, він малював картини майбутнього з поширенням необмежених джерел енергії. Він також вірив в те, що синтетичні органи і частини тіла можуть зробити недоречним поняття середньої тривалості життя, висловлював сподівання на фізичне довголіття, ба навіть, на безсмертя.
FM-2030 заклав фундамент трансгуманізму своїми книжками "Optimism One" в 1970 р., "Up-Wingers" в 1973 р. та "Telespheres" в 1977 р.. В 1989 FM-2030 очолив трансгуманістичний рух завдяки своїй книзі "Are You a Transhuman?" ("Чи ти трансгуманіст?"), яка містила багато плідних ідей. Книга визначала трансгуманістів як нових істот, що з'явились завдяки сучасним досягненням у науці і техніці.
В 1998 р. була заснована Всесвітня Трансгуманістична Асоціація. Приділяючи особливу увагу підтримці трансгуманізму як суворої академічної і наукової дисципліни, ВТА публікує "Журнал трансгуманізму".
Наприкінці 2003 р. був створений Російський Трансгуманістичний Рух (РТР). Учасники руху проводять активну роботу над рядом проектів. Серед них – створення спеціалізованих медичних фірм, об'єднання зусиль російських геронтологів, збирання і систематизація інформації про старіння людини, створення новітнього сайта "Вічний розум".
Метою трансгуманістів є перехід від звичайної людини до постлюдини через проміжну стадію транслюдини. Транслюдина – індивідуум, який активно готується стати постлюдиною і використовує всі наявні можливості для самовдосконалення.
Постлюдина – розумна істота, модифікована настільки, що вже припинила бути людиною. Як постлюдина, ви будете володіти розумовими і фізичними можливостями, що далеко перебільшують можливості будь-якої, не модифікованої людини. Ви станете розумнішим, ніж будь-яка людина-геній і будете володіти набагато більш досконалою пам'яттю. Ваше тіло не буде підлягати захворюванням, і воно не буде руйнуватись з віком, що забезпечить вам необмежену молодість та енергію. Ви зможете отримувати набагато більші здібності відчувати емоції, задоволення і кохання або захоплюватися красою. Вам не доведеться відчувати стомленість або нудьгу й хвилюватися через дрібниці.
У 1960-ті роки улюбленою технологією трансгуманістів вважалася кріоніка.
Кріоніка займається збереэ/сенням тіла людини після юридичної смерті в стані глибокого заморожування з метою її повернення до життя і лікування в майбутньому, коли досягнення медицини і інших технологій дозволять подібні процедури. Однак основна увага приділялася сприятливим змінам соціального середовища. Йшлося про швидкісний зв'язок, швидкі подорожі, відносно надійне правосуддя, доступність інформації, надійні екстренні служби, такі як пожежні і поліція, ефективнц сантехніка, прогнози погоди, страхові поліси, кредити за незначними відсотками, стоматологію, кондиціонування повітря, позасезонні продукти харчування, окуляри, анестезію і багато інших видів медичних послуг і ліків.
В 1990–2000-ті pp. арсенал трансгуманістів збагатився цілим рядом нових технологій:
Нанотехнології. Технології, які надають безмежні можливості для трансформації матерії на молекулярному і навіть субмолекулярному рівнях її будови і дозволяють людині оптимізувати оточуючий простір під свої потреби і бажання. Основна ідея нанотехнології полягає у тому, що практично будь-яку хімічно стабільну структуру, яку можна описати, можна і побудувати.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна культурологія» автора Кислюк К.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Людина в XX ст. Трансгуманізм та перспективи розвитку людини“ на сторінці 1. Приємного читання.
